розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Агробізнесгруп" до Августівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, за позовом ТОВ "Агробізнесгруп" до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ "Агробізнесгруп", ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки та договору купівлі-продажу будинку недійсними,

У січні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Августівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його матір ОСОБА_4., якій на праві власності належали будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради, він прийняв спадщину і одержав свідоцтво про право на спадщину на будинок, але державний нотаріус відмовся видати йому свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на ім’я ОСОБА_4. 7 грудня 2004 року, тобто вже після її смерті.

Позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради.

Заочним рішенням Біляївського районного суду від 12 лютого 2007 року позов ОСОБА_5. задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 10 жовтня 2007 року заочне рішення суду скасовано за заявою ОСОБА_2. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1., справу призначено до розгляду в загальному порядку.

ОСОБА_2. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5. про встановлення факту прийняття спадщини, визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на земельну ділянку та на ? частину будинку, посилаючись на те, що спадкоємцями ОСОБА_4. є її сини – ОСОБА_5 та ОСОБА_6., 15 жовтня 1997 року ОСОБА_4. склала заповіт, за яким заповіла належну їй земельну частку (пай) Самойленку О.В., після смерті матері він прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління усім спадковим майном. 6 березня 2006 року ОСОБА_6. помер і його неповнолітня дочка ОСОБА_1. має право одержати у власність у порядку спадкування частину спадщини, що належала її батьку, проте ОСОБА_5 приховав факт наявності іншого, окрім нього, спадкоємця і одержав у власність усе спадкове майно, чим порушив права неповнолітньої ОСОБА_1.

ОСОБА_2. просила визнати частково недійсним заповіт від 15 жовтня 2007 року, встановити факт прийняття ОСОБА_6. спадщини після його матері ОСОБА_4., визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_5. на будинок, визнати за ОСОБА_1. право власності на ? частину будинку та на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради.

Під час розгляду справи ОСОБА_2. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1. уточнила та доповнила позов, пред’явила вимоги також до ОСОБА_3., зазначивши, що 11 липня 2006 року ОСОБА_5 продав будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3, який одержав два державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,17 га за адресою цього будинку, крім того, ОСОБА_5 одержав також і Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради, чим порушив права неповнолітньої ОСОБА_1.

ОСОБА_2. просила встановити факт прийняття ОСОБА_6. спадщини після його матері ОСОБА_4., визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,22 га на території Августівської сільської ради, виданий ОСОБА_5., визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,17 га по АДРЕСА_1, видані ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1. право власності на ? частину зазначеного будинку та на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради.

ОСОБА_5 пред’явив позов до ОСОБА_1. про визнання заповіту, складеного 15 жовтня 1997 року ОСОБА_4. на користь ОСОБА_6. недійсним, посилаючись на те, що форма і зміст такого заповіту не відповідають вимогам закону.

Судом зазначені позови об’єднано в одне провадження.

12 вересня 2008 року ОСОБА_5 помер і до участі в справі як його правонаступника залучено ТОВ "Агробізнесгруп".

Рішенням Біляївського районного суду від 13 травня 2009 року в задоволенні позовів ТОВ "Агробізнесгруп" про визнання права власності на земельну ділянку та визнання заповіту недійсним відмовлено, позов ОСОБА_2. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1. задоволено частково, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,22 га на території Августівської сільської ради, виданий ОСОБА_5. 24 травня 2007 року, визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,17 га по АДРЕСА_1, видані ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1. право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради; в задоволенні позову ОСОБА_2. про визнання факту прийняття спадщини ОСОБА_6. відмовлено, її позов про визнання частково недійсним заповіту ОСОБА_4. залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1. про визнання частково недійсним заповіту від 15 жовтня 1997 року за її заявою залишено без розгляду.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовів ТОВ "Агробізнесгруп" і про часткове задоволення позову ОСОБА_2. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1., постановлено визнати частково недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 11 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., у частині купівлі-продажу ? частини цього будинку, визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1, виданий 3 вересня 2007 року ОСОБА_3, визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, виданий 3 вересня 2007 року ОСОБА_3, визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,22 га на території Августівської сільської ради, виданий ОСОБА_5. 24 травня 2007 року, визнати за ОСОБА_1. право власності на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради, визнати за ОСОБА_1. право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ТОВ "Агробізнесгруп" просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дехтяренко В.М. у касаційній скарзі просить частково скасувати рішення апеляційного суду та закрити провадження в справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4., яка постійно проживала в будинку АДРЕСА_1, після її смерті залишилася спадщина – зазначений будинок та земельна ділянка площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради, державний акт на право власності на яку на ім’я ОСОБА_4. виданий вже після її смерті.

Також установлено, що 15 жовтня 1997 року ОСОБА_4. склала заповіт, яким заповіла своєму сину Самойленку О.В. належну їй земельну частку (пай) у КСП ім. Котовського.

Після смерті ОСОБА_4. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_5, і 9 червня 2006 року він одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1, 11 липня 2006 року ОСОБА_5 продав зазначений будинок ОСОБА_3, який 3 вересня 2007 року одержав державні акти на право власності на земельні ділянки за адресою цього будинку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,17 га та для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га.

Після набрання законної сили заочним рішенням Біляївського районного суду від 12 лютого 2007 року ОСОБА_5 одержав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради.

ОСОБА_6. до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4. не звертався, але одержував від СФГ "Темп" орендну плату за оренду земельного паю ОСОБА_4.

ОСОБА_6. помер 6 березня 2006 року, його спадкоємцем є неповнолітня дочка ОСОБА_1., яка згідно частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину батька.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, ОСОБА_6. фактично прийняв спадщину своєї матері, тому після його смерті право власності на одержане ним у спадщину майно слід визнати за його дочкою ОСОБА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1., апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6. фактично прийняв спадщину після ОСОБА_4. і таким чином одержав у власність спадкове майно – ? частину будинку № 72 по вул. Широкій у с. Протопопівка та земельну ділянку площею 5,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Августівської сільської ради, тому ОСОБА_5 не мав законних підстав для продажу ОСОБА_3 зазначеного будинку в цілому й укладений між ними договір купівлі-продажу від 11 липня 2006 року є недійсним у частині продажу ? частини будинку, з урахуванням таких обставин є недійсними й одержані ОСОБА_3. державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,22 га, виданий ОСОБА_5. на підставі судового рішення, яке було в подальшому скасовано, й право власності на ? частину будинку та на земельну ділянку площею 5,22 га слід визнати за ОСОБА_1. в порядку спадкування після її батька ОСОБА_6.

Проте з такими висновками цілком погодитися не можна.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час відкриття спадщини ОСОБА_4., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, зокрема, діти померлого.

Статтею 537 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529 - 533 цього Кодексу. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше.

Згідно положень статей 548, 549, 554 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Таким чином прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить від його власного волевиявлення.

Судом установлено, що ОСОБА_4. склала заповіт на користь ОСОБА_6. лише на земельний пай; на будинок АДРЕСА_1 заповіту складено не було.

З урахуванням наведеного, будинок є незаповіданою частиною спадкового майна та з огляду на положення статті 537 ЦК УРСР 1963 року розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства.

Таким чином, прийняття спадщини ОСОБА_6. після ОСОБА_4. могло відбуватися як за заповітом – виключно в частині одержання ним у власність земельної частки (паю), так і за законом – одержання ним у власність частини незаповіданого майна – будинку.

Суд першої інстанції в порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України та апеляційний суд у порушення статей 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та встановлені факти уваги не звернули, не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, й не встановили та не зазначили в рішенні яким чином ОСОБА_6. прийняв спадщину після ОСОБА_4. – за законом чи за заповітом, не з’ясували його дійсного волевиявлення на спадкування, а відтак не визначилися з тим, чи прийняв він спадщину саме за законом у вигляді ? частини будинку АДРЕСА_1, при цьому суди не встановили та не зазначили в рішеннях доказів, які свідчать про вступ ОСОБА_6. відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року в управління чи володіння саме цим будинком, оскільки із заявою про прийняття спадщини за законом у нотаріальну контору ОСОБА_6. не звертався, а ОСОБА_5 заперечував факт сумісного проживання ОСОБА_6. та ОСОБА_4. на час відкриття спадщини останньої та факт його вступу в управління чи володіння будинком.

Також згідно з частиною першою статті 552 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець, який вступив у володіння і управління спадковим майном до з’явлення інших спадкоємців, не вправі розпоряджатися спадковим майном (продавати, заставляти та ін.), поки не мине шість місяців з дня відкриття спадщини або поки не буде одержано ним свідоцтво про право на спадщину.

З огляду на положення статті 550 ЦК УРСР 1963 року якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив визначений статтею 549 ЦК УРСР 1963 року строк для прийняття спадщини, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Такі ж правила перерозподілу спадщини встановлені й статтею 1280 ЦК України.

Суд установив, що після смерті ОСОБА_4. до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся лише ОСОБА_5, і 9 червня 2006 року тільки він одержав свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок № 72 по вул. Широкій у с. Протопопівка та відповідно розпорядився цим будинком – 11 липня 2006 року продавши його ОСОБА_3

Установивши зазначені факти, апеляційний суд належної оцінки їм не дав і не вмотивував свого висновку про відсутність у ОСОБА_5. права на продаж будинку АДРЕСА_1, єдиним власником якого він був згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, та не вирішив питання про наявність можливості для передачі ОСОБА_1. майна, яке було відчужене ОСОБА_5 на користь іншої особи – ОСОБА_3., а відтак не збереглося в натурі в розумінні статті 550 ЦК УРСР 1963 року та статті 1280 ЦК України.

Крім того, суд визнав за ОСОБА_1. право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 при тому, що видане 9 червня 2006 року ОСОБА_5. свідоцтво про право на спадщину за законом на цей будинок не визнане недійсним і не скасоване в установленому законом порядку.

До того ж після смерті ОСОБА_5. суд першої інстанції до участі в справі як його правонаступника залучив ТОВ "Агробізнесгруп", разом із тим до матеріалів справи долучено заповіт від 29 серпня 2007 року, складений ОСОБА_5 на усе його майно на користь ОСОБА_3.