Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою заступника прокурора м. Миколаєва в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Миколаївської міської ради та виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання рішень незаконними за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року,

У серпні 2008 року заступник прокурора м. Миколаєва звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Миколаївської міської ради та виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання рішень незаконними. Позивач зазначав, що рішенням Миколаївської міської ради від 13 березня 2008 року № 22/34 до переліку об’єктів групи "А" комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації шляхом викупу, було включено підвальне приміщення багатоквартирного жилого будинку по АДРЕСА_1. Рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 квітня 2008 року № 1032 та від 23 травня 2008 року № 1136 оформлено право власності на це приміщення за територіальною громадою м. Миколаєва та присвоєно йому поштову адресу. Посилаючись на те, що підвальне приміщення знаходиться в багатоквартирному жилому будинку, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 цього будинку відповідно, відтак, і співвласниками спірного підвального приміщення, прокурор просив визнати незаконними зазначені вище рішення міської ради та її виконавчого комітету як такі, що, будучи прийнятими без згоди позивачів, порушують їх право власності на це приміщення.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, заслухавши пояснення прокурора Олексюк О.Б. на заперечення касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірне приміщення є підвалом багатоквартирного жилого будинку, частина квартир в якому, в тому числі і позивачами, приватизовані, відтак, підвал є об’єктом їх спільної власності, а тому відповідачі незаконно визначили його іншу правову долю.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежилі приміщення в жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Судом установлено, що спірне приміщення є підвалом багатоквартирного жилого будинку по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в якому приватизовані відповідно сім’ями ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Встановивши такі обставини суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув та не з’ясував, чи призначене спірне приміщення для забезпечення експлуатації будинку або побутового обслуговування його мешканців, чи воно призначене для інших потреб непромислового характеру, обліковане в БТІ як самостійний об’єкт цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входить.

З’ясування цих обставин має визначальне значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судом рішення без їх з’ясування та належної оцінки, виходячи з самого лише факту належності підвалу до багатоквартирного будинку є помилковим.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.