Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: агентство нерухомого майна "Янус", відділ паспортної, реєстраційної та імміграційної роботи Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, про усунення перешкод у користуванні квартирою, скасування реєстрації та виселення й за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2009 року,

У листопаді 2002 року ОСОБА_1. у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2. звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 листопада 1998 року між нею, її сином і ОСОБА_3. укладений договір купівлі-продажу АДРЕСА_1. Указувала, що договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1964. Зазначала, що 6 листопада 1998 року зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 2731; відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу ОСОБА_3. зобов’язалася звільнити квартиру та виписатися з неї до 15 листопада 1998 року. Просила усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом зняття відповідачки з реєстрації та виселення зі спірної квартири.

ОСОБА_3. звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 було укладено невідомою особою за невідомих їй обставин. Указувала, що 2 листопада 1998 року, виявивши пропажу документів, звернулася до Подільського РУ ГУ МВС України, проте було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Просила визнати договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним із підстав, передбачених ст. ст. 49, 57 ЦК України.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2008 року первісний позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_3., ОСОБА_4. не чинити перешкоди ОСОБА_1., ОСОБА_2. у користуванні АДРЕСА_1; зобов’язано відділ паспортної, реєстраційної та імміграційної роботи Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку у АДРЕСА_1 ОСОБА_3., ОСОБА_4.; та виселено ОСОБА_3., ОСОБА_4. у АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3. строк звернення з позовом до суду. Визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, укладений 3 листопада 1998 року, між ОСОБА_1., ОСОБА_2., інтереси якого як законний представник представляла його мати - ОСОБА_1., та ОСОБА_3., який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.С. і зареєстрований у Київському БТІ в реєстровій книзі за № 2731.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2. просять скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. надано суду достатньо доказів щодо обґрунтованості позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності на спірну квартиру, зняття ОСОБА_3. з реєстрації та її виселення. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3. пропустила встановлений строк позовної давності та відсутні поважні причини для його поновлення.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1. Поновлюючи ОСОБА_3. строк звернення до суду з позовом, виходив із наявності поважної причини його пропущення, а саме юридичної необізнаності позивачки. Задовольняючи зустрічний позов, дійшов висновку щодо недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України.

З висновком апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 3 листопада 1998 року був укладений договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 між ОСОБА_1., яка діяла також в інтересах неповнолітнього сина – ОСОБА_2., та ОСОБА_3., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г. (а.с. 4). Відповідно до п. 7 зазначеного договору купівлі-продажу відповідачка зобов’язувалася звільнити та виписатись зі спірної квартири до 15 листопада 1998 року. Договір купівлі-продажу зареєстрований у реєстровій книзі БТІ 6 листопада 1998 року за № 273 (право приватної власності за ОСОБА_1. та ОСОБА_2.). З довідки за формою № 3 від 7 листопада 2002 року ЖЕК Подільського району м. Києва вбачається, що власником особового рахунку АДРЕСА_1 у м. Києві є ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу; ОСОБА_3. та ОСОБА_4. зазначені як колишні власники спірної квартири. З повідомлення приватного нотаріуса вбачається, що 3 листопада 1998 року за реєстровим № 1964 був посвідчений договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 у м. Києві між ОСОБА_1., яка діяла також в інтересах неповнолітнього сина – ОСОБА_2., та ОСОБА_3.; ніяких сумнівів і застережень щодо особи продавця і її паспорта не зазначалось.

З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом у листопаді 2003 року та просила визнати угоду недійсною з підстав, передбачених ст. ст. 49, 57 ЦК УРСР, – як укладену з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, та укладену внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин (т. 1 а.с. 103).

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України (435-15) Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (ст. 71 ЦК УРСР). Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. відповідно до ст. ст. 57- 60 ЦПК України надано достатньо доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог; ОСОБА_3. пропустила строк позовної давності звернення з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним та не навела доказів його пропущення з поважних причин тощо. Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст.ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; не встановив та не зазначив у рішенні, у в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено; при ухваленні рішення узяв до уваги ті самі факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку; не звернув уваги на те, що юридична необізнаність однієї зі сторін не є поважною причиною для поновлення строку позовної давності.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2009 року скасувати, рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.