Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, про визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Зазначала, що їй на праві приватної власності належить 83/100 жилого будинку АДРЕСА_1, відповідачка є власником 17/100 зазначеного жилого будинку.

Земельна ділянка площею 410 кв. м, на якій розміщений зазначений жилий будинок, знаходиться в спільному користуванні його співвласників.

Посилаючись на те, що між ними не досягнуто згоди щодо користування спірною земельною ділянкою, просила виділити їй у користування 83/100 зазначеної земельної ділянки.

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначала, що з 1997 року між нею та ОСОБА_1 склався порядок користування спірною земельною ділянкою, яка до 22 червня 2007 року була розмежована дерев`яним парканом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 22 червня 2007 року на порушення домовленості щодо користування спірною земельною ділянкою зруйнувала дерев`яний паркан і встановила бетонну перегородку, чим чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, просила визначити порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до меж, які існували до 22 червня 2007 року; визнати за нею право користування частиною земельної ділянки площею 148 кв. м; зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати встановлену нею бетонну перегородку та відновити паркан відповідно до узгодженого між співвласниками порядку користування земельною ділянкою, який існував до 22 червня 2007 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Виділено їй у користування земельну ділянку площею 332, 82 кв. м, з яких 14, 77 кв. м залишено у загальному користуванні з ОСОБА_2 Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 89, 32 кв. м, з яких 14, 77 кв. м залишено у загальному користуванні з ОСОБА_1 У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов`язання демонтувати встановлену бетонну перегородку, відновлення паркану відповідно до меж, які існували до 22 червня 2007 року, відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2009 року й направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі орган місцевого самоврядування й вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

На порушення вимог ст. ст. 303, 311 ЦПК України апеляційний суд не взяв до уваги, що в процесі розгляду справи Кіровським районним судом м. Дніпропетровська в якості третьої особи було залучено Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, яке є територіальним органом державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що в подальшому звернулось до суду із заявою, в якій, посилаючись на завантаженість, просило розглянути справу за відсутності представника управління.

Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду й передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.