розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи: приватний підприємець ОСОБА_1, відділення № 11 АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" м. Запоріжжя за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2008 року,

У серпні 2008 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, відділення № 11 АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" м. Запоріжжя, посилаючись на те, що станом на 15 серпня 2008 року позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 провести неможливо у зв’язку з ненаданням первинних бухгалтерських, банківських та касових документів для перевірки. Згідно з базою даних Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя за 1 квартал 2008 року валовий дохід приватного підприємця ОСОБА_1 складає 12 004 789 грн. 88 коп., а валові витрати становлять 12 004 582 грн. 41 коп., тобто чистий дохід складає 207 грн. 47 коп.

З метою встановлення фактичних обсягів доходів і витрат приватного підприємця ОСОБА_1, перевірки достовірності відомостей, внесених до податкових декларацій, та виявлення схем товарно-грошових потоків вказаного платника податків існує необхідність отримання інформації про рух грошових коштів на банківському рахунку, що належать приватному підприємцю ОСОБА_1, за період з 1 березня 2008 року до 31 березня 2008 року р/р № НОМЕР_1, відкритому 15 серпня 2007 року у відділенні № 11 МФО 384577 АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" м. Запоріжжя.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2008 року, заяву задоволено частково.

Зобов’язано відділення № 11 АКБ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" м. Запоріжжя, МФО 384577 розкрити Державній податковій інспекції у Ленінському районні м. Запоріжжя інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо обсягу та обігу коштів на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1, відкритому 15 серпня 2007 року, що належить приватному підприємцю ОСОБА_1, із зазначенням дат, сум, призначення платежів за період з 1 березня 2008 року до 31 березня 2008 року.

У касаційній скарзі державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя ставить питання про скасування судових рішень у частині відмови в задоволенні вимог заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення про задоволення заяви.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення щодо часткового задоволення заяви, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно із ч. 4 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені в документах, угодах та операціях клієнта. Крім того, як Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , так і Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) не передбачено право податкових органів на отримання за рішенням суду інформації про контрагентів.

Проте з такими висновкоми суду погодитися повністю не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмову вимогу суду або за рішенням суду; органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу (п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону).

За змістом зазначених норм закону рішення суду про розкриття банківської таємниці та письмова вимога органу Державної податкової служби України є окремими й самостійними підставами для розкриття банком банківської таємниці.

Суд першої інстанції на відповідні положення закону уваги не звернув, не врахував, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася саме до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, а не до банку з письмовою вимогою щодо конкретної юридичної особи, і безпідставно відмовив у задоволенні частини вимог заяви з посиланням на ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз’яснення щодо застосування таких актів.

Згідно із ч. 4 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Разом з тим, п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (z0935-06) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за № 935/12809 (z0935-06) , передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого банку або вимозі, рішенні (постанові) суду.

Ураховуючи наведене, інформація про клієнтів іншого банку може бути надана в разі вказівки про це в рішенні суду.

Звертаючись до суду із заявою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя відповідно до пп. 3, 4, 5 ст. 288 ЦПК України зазначила особу, відносно якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, - приватний підприємець ОСОБА_1.; обґрунтувала необхідність та обставини, за яких вимагає розкрити інформацію, а також вказала обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, і мету її використання.

Зокрема, у заяві було зазначено про необхідність отримання інформації щодо контрагентів приватного підприємця ОСОБА_1

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог заяви підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2008 року в частині відмови в задоволенні вимог заяви Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції