Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2009 року,

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. 16 лютого 2001 року між сторонами було укладено договір довічного утримання, який розірвано 15 листопада 2001 року.

З 17 листопада 2001 року ОСОБА_2 мешкає у своєї дочки, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2, однак залишилася зареєстрованою в спірній квартирі.

ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 померла.

Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2009 року, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування судових ухвал, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, направлення справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу та закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 6 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка ОСОБА_1 померла та спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належала квартира АДРЕСА_1.

16 лютого 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, який рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2001 року було розірвано, квартиру АДРЕСА_1 повернуто у власність ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 померла.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правовідносини, що не допускають правонаступництво, визначені ст. 1219 ЦК України.

Проте в порушення зазначених норм суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, і в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України не вирішив питання про зупинення провадження у справі, встановлення кола спадкоємців ОСОБА_1 та залучення їх до участі у справі.

Апеляційний суд на це уваги не звернув і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції.

За викладених обставин постановлені у справі ухвали без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.