Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошей за договором позики; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання договору позики та розписки недійсними,

У жовтні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 червня 2005 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір позики, за яким він надав відповідачу гроші в сумі 510 тис. грн., що еквівалентно 100 тис. доларів США. Позика за договором надавалася на строк дії договору - протягом 10 років та спрямована на початок власної справи ОСОБА_8 по торгівлі комплектуючими для виробництва меблів. Зокрема, п. 2.2 договору строк повернення позики сторонами не визначений, але право вимоги виникає у позикодавця з моменту здійснення позичальником торгівлі комплектуючими для виробництва меблів і пневмоінструмента. Вважає, що 18 липня 2006 року у нього виникло право вимоги повернення коштів за договором позики, оскільки ОСОБА_7 порушив свої зобов’язання та здійснював операції із купівлі-продажу комплектуючих для виробництва меблів. Оскільки у договорі позики не встановлено строку повернення коштів, вважає, що відповідач повинен був повернути йому позичені гроші протягом тридцяти днів від дня пред’явлення ним вимоги.

Не погоджуючись із заявленим позовом, ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання договору позики та розписки недійсними за їх безгрошовістю, посилаючись на те, що у червні 2005 року під впливом психічного насильства та погроз з боку ОСОБА_6 змушений був підписати договір позики від 10 червня 2005 року та розписку про отримання за договором позики від позивача грошових коштів в розмірі 100 тис. доларів США. Також зазначає, що у договорі та у розписці містяться істотні розбіжності щодо суми позики .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та зустрічних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 березня 2009 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 грудня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто на користь позивача 519 818 грн. заборгованості за договором позики. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального й процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 10 червня 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, згідно з яким позикодавець ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_7 гроші в сумі 510 тис. грн., що еквівалентно 100 тис. доларів США.

Умовами договору, зокрема п. 2.2 строк повернення позики сторонами не визначений, але передбачено, що право вимоги виникає у позикодавця з моменту здійснення позичальником торгівлі комплектуючими для виробництва меблів і пневмоінструмента.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що визначені у п 4.1.1. умови договору не звільняють відповідача від обов’язку повернути позику, а лише встановлюється строк, протягом якого позивач має можливість заявити вимогу про повернення позики. Тому відповідач згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, за наявності умови, зазначеної у п. 2.2.1 договору, повинен був сплатити борг у триденний строк, а за відсутності такої умови - протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем відповідної вимоги. Оскілки позивачем така вимога відповідачу була пред’явлена та у визначений тридцятиденний строк відповідачем позика не повернута, позов ОСОБА_6 згідно з вимогами ст. ст. 1047, 1049 ЦК України підлягають задоволення.

Розписка про одержання у борг від позивача зазначеної суми грошей написана власноручно відповідачем і він ці обставини не оспорює. Фактів насильства і погроз при її написанні не доведено, за встановленим порядком вони не спростовані.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.