Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва за касаційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 8 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2009 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради, посилаючись на те, що самочинно здійснив будівництво магазину та офісу, що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Новоград - Волинський, вул. Горького,6а. Просив суд визнати на ним право власності на вказане нерухоме майно на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 8 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2009 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на магазин та офіс, які знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Горького, 6а.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Житомирської області просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач без належного дозволу та належно затвердженого проекту (самочинно) збудував магазин і офіс, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Горького, 6а, і оскільки вказане нерухоме майно відповідає вимогам пожежних, санітарних та архітектурно-будівельних норм і правил, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6

Проте погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції земельна ділянка, на якій зведено об’єкт самочинного будівництва, не була надана позивачу ні для будівництва, ні під уже збудоване нерухоме майно.

Тому суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 376 ЦК України передчасно визнав за ОСОБА_6 право власності на магазин та офіс, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Горького, 6а.

Земельна ділянка була передана позивачу в оренду лише 4 березня 2009 року, тобто вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Суд же апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції в силі.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 8 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 11 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.