розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства "Дельта-лоцман" (далі – ДП "Дельта-лоцман") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 листопада 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим у подальшому вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 26 вересня 2006 року працював у відповідача на різних посадах, а з 14 квітня 2007 року – заступником начальника служби регулювання руху суден ДП "Дельта-лоцман". Наказом від 13 березня 2009 року його звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) у зв’язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, правил внутрішнього трудового розпорядку. Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки, на його думку, воно проведено з порушенням вимог ст. ст. 43, 149 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, позивач просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 листопада 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої, інстанції керуючись ч. 7 ст. 43 КЗпП України, якою передбачено, що у разі, якщо в рішенні профкому немає обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки, дійшов висновку, що відповідь первинної профспілкової організації ДП "Дельта-лоцман" від 28 серпня 2009 року (а.с. 112-113) не є мотивованою відмовою й не містить посилань на норми чинного трудового законодавства, які перешкоджають звільненню ОСОБА_3, тому підприємство за відсутності мотивованої відмови законно звільнило позивача з роботи.

З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте такий висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування судами вимог щодо повного з’ясування обставин справи та необґрунтування рішення суду належними доказами.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Як видно з листа вих. № 121 від 28 серпня 2009 року, питання про надання згоди на звільнення із займаної посади ОСОБА_3 профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП "Дельта-лоцман" залишилося не розглянутим.

За таких обставин, які свідчать про невиконання ч. 9 ст. 43 КЗпП України, у суду не було підстав для завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення.

З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.