розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного банку "Київська Русь" (далі – АБ "Київська Русь") до ОСОБА_3 про стягнення зі спадкоємця боржника заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року,

У квітні 2008 року АБ "Київська Русь" звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 липня 2007 року зі ОСОБА_4 був укладений кредитний договір у розмірі 10 тис. грн. на строк до 26 липня 2010 року з процентною ставкою 25% річних. З 21 грудня 2007 року ОСОБА_4 припинив виконання зобов’язання з повернення кредиту й допустив заборгованість станом на 25 квітня 2008 року в розмірі 9 935 грн. 49 коп., яку позивач і просив стягнути зі ОСОБА_4

Під час розгляду справи в суді АБ "Київська Русь" стало відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та спадкоємцем померлого є його син – ОСОБА_3 Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором із ОСОБА_3

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь АБ "Київська Русь" заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 935 грн. 49 коп. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги АБ "Київська Русь", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що положення ст. 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тобто відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинялися внаслідок його смерті. Крім того, умовами кредитного договору, укладеного 26 липня 2007 року між АБ "Київська Русь" і ОСОБА_4, передбачено відповідальність спадкоємців за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань спадкодавцем.

З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2007 року між АБ "Київська Русь" і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір у розмірі 10 тис. грн. на строк до 26 липня 2010 року з процентною ставкою 25% річних. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_4 допустив заборгованість у розмірі 9 935 грн. 49 коп., з яких: 8 596 грн. 81 коп. – основна заборгованість за кредитним договором, 881 грн. 03 коп. – проценти за період з 21 грудня 2007 року до 25 квітня 2008 року, 274 грн. 70 коп. – штраф за прострочення погашення кредиту, 182 грн. 95 коп. – штраф за прострочення погашення процентів. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер і спадкоємцем померлого є його син – ОСОБА_3

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

У порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України (1618-15) суди не з’ясували, чи є передбачені законом підстави для стягнення неустойки за неналежне виконання померлою особою зобов’язань за кредитним договором після його смерті.

Оскільки винний учасник угоди – ОСОБА_4 – помер, то відповідати перед АБ "Київська Русь" на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не дали оцінки наданим відповідачем доказам.

Так, у свідоцтві про право на спадщину від 27 листопада 2008 року зазначено, що частка ОСОБА_3 у спадковому майні в грошовому визначенні складає 1 017 грн. 75 коп. Це означає, що ОСОБА_3 як спадкоємець повинен відповідати за борг свого батька тільки в межах вартості одержаного спадкового майна, тобто в розмірі 1 017 грн. 75 коп., а не в розмірі 9 935 грн. 49 коп., як зазначено в рішенні суду.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином не визначив обсяг відповідальності відповідача як спадкоємця перед кредитором, чим порушив норми ст. 1282 ЦК України.

Апеляційний суд на такі порушення не звернув уваги.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.