Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І., Барсукової В.М.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – редакція газети "Вісті Кодимщини", про захист гідності, честі, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2009 року,

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому посилалась на те, що протягом трьох скликань підряд обиралась депутатом Кодимської міської ради Одеської області. У березні 2006 року шляхом прямого голосування на виборах територіальною громадою міста була обрана Кодимським міським головою, що свідчить про її беззастережну репутацію порядної та законослухняної людини, посадової особи серед громадськості міста. Незважаючи на це, 17 жовтня 2007 року на пленарному засіданні дванадцятої сесії п’ятого скликання Кодимської міської ради Одеської області відповідачка ОСОБА_4, яка є депутатом міської ради, під час публічного виступу звинуватила її у "незаконному отриманні службової квартири, а значить – і зловживанні службовим становищем". Крім того, діючи умисно та свідомо, з метою створення негативного ставлення до неї з боку депутатів міської ради та громадськості міста ОСОБА_4 31 жовтня 2007 року на пленарному засіданні тринадцятої сесії скликання Кодимської міської ради Одеської області під час публічного виступу повторно звинуватила її, висловившись, що "міський голова ОСОБА_3 зловживає владою і своїм службовим становищем, що повинно каратись законом згідно зі ст. ст. 364, 365 КК України" та "… з боку міського голови ОСОБА_3 допущено порушення (корупційні дії) згідно зі ст. 1 ч. 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією". Позивачка зазначала, що вказана інформація є такою, що ганьбить її як публічну особу - Кодимського міського голову, порочить честь, гідність та ділову репутацію, тому просила визнати зазначену вище інформацію, поширену відносно неї депутатом міської ради ОСОБА_4, недостовірною; зобов’язати відповідачку спростувати її шляхом виступу на найближчій сесії п’ятого скликання Кодимської міської ради Одеської області.

Крім того, позивачка ОСОБА_3 просила стягнути із ОСОБА_4 завдану їй поширенням про неї недостовірної інформації моральну шкоду в розмірі 14 тис. грн. та сплачені судові витрати.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 18 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недостовірними та такими, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію міського голови ОСОБА_3 зазначені вище відомості, поширені про неї депутатом Кодимської міської ради Одеської області п’ятого скликання ОСОБА_4, шляхом її виступу 17 жовтня 2007 року та 31 жовтня 2007 року на сесіях Кодимської міської ради Одеської області. Зобов’язано ОСОБА_4 спростувати поширені нею відомості шляхом публічного виступу на найближчій правомочній сесії п’ятого скликання Кодимської міської ради Одеської області. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Розподілено судові витрати. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 у публічних виступах на сесії міської ради поширила недостовірну інформацію відносно міського голови ОСОБА_3, яка за своїм змістом є твердженнями, а не оціночними судженнями, безпідставно та бездоказово звинувативши її в зловживанні службовим становищем, у вчиненні конкретних злочинів і корупційних правопорушень, унаслідок чого останній була завдана моральна шкода.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права та прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом установлено, що сторони є публічними особами, а саме: міським головою та депутатом міської ради. Зазначені вище висловлювання ОСОБА_4 були поширені шляхом публічних виступів на пленарних засіданнях сесій міської ради, після чого були висвітлені в засобах масової інформації, через що стали відомими широкому колу громадськості міста та району. У цих висловлюваннях міститься твердження про грубе порушення позивачкою вимог закону, вчинення нею злочинів і корупційних діянь.

Під час встановлення таких фактів судами не були порушені норми процесуального права, а докази ними оцінені правильно, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

При цьому судами також правильно з урахуванням положень ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" розмежовано оціночні судження від тверджень, наведені мотиви того, чому суди дійшли висновку про наявність саме тверджень про факти.

Такі висновки судів відповідають положенням ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, і рішенням Європейського суду з прав людини, зокрема: у справах "Українська прес-група проти України" та "Лінгенс проти Австрії".

Посилання касаційної скарги на те, що були висловлені саме оціночні судження, є безпідставними з огляду на викладене вище. Крім того, і в самій касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається саме на вчинення ОСОБА_3 конкретних злочинів, зазначаючи на суб’єкт, підстави, мотиви тощо. Саме по собі скасування міською радою свого ж рішення про надання квартири ОСОБА_3 не свідчить про вчинення нею злочинних чи корупційних вчинків, поки протилежне не буде доведено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Проте доводи касаційної скарги на зазначені положення закону також є безпідставними, оскільки під час поширення недостовірної інформації не було посилання на відповідні джерела отримання такої інформації. Крім того, вони також не відповідають дослівній інформації, викладеній у листі-відповіді старшого помічника прокурора Кодимського району.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 18 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2009 року залишити без змін .

Ухвала оскарженню не підлягає.