У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будинку, поділ будинку в натурі та грошових коштів, посилаючись на те, що з 9 жовтня 1993 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі й з того часу вони проживали в АДРЕСА_1, будинок належав до колгоспного двору, згодом право власності на нього було оформлене на відповідача та його батька ОСОБА_5, але після смерті ОСОБА_5 відповідач прийняв спадщину та є власником будинку, за час їх шлюбу будинок істотно збільшився в своїй вартості внаслідок їх спільних трудових і грошових затрат, тому вона має право одержати у власність ? частину будинку, крім того, ОСОБА_4 вніс на рахунок у банку їх спільні грошові кошти, що підлягають поділу.

Позивачка просила визнати за нею право власності на ? частину АДРЕСА_1, поділити будинок у натурі та поділити грошові кошти, що були внесені ОСОБА_4 на рахунок у банку.

Згодом позивачка доповнила позов і просила також поділити між нею та відповідачем спільне майно – побутову техніку, меблі та предмети домашнього вжитку, а також визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1

ОСОБА_4 пред’явив зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Борзнянського районного суду від 24 червня 2009 року провадження в справі за позовом ОСОБА_4 закрито в зв’язку з його відмовою від позову.

Рішенням Борзнянського районного суду від 24 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково, постановлено поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спільне сумісне майно подружжя – побутову техніку, меблі та предмети домашнього вжитку й виділити позивачці такого майна загальною вартістю 13 738 грн., відповідачу виділити майно загальною вартістю 16 660 грн., стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 461 грн. компенсації за зменшення вартості частки виділеного їй майна, 19 743 грн. 62 коп. як частку грошових вкладів на рахунках у банку, а також постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини будинку, поділити між сторонами зазначений будинок та земельну ділянку відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 900-ц від 27 серпня 2008 року й виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщення в будинку, господарські будівлі й споруди відповідно до їх часток у праві власності: ОСОБА_3 – вартістю 59 052 грн. 90 коп., ОСОБА_4 – вартістю 122 248 грн. 10 коп., стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки 1 380 грн. 70 коп. компенсації в зв’язку з поділом будинку, постановлено також зобов’язати сторони облаштувати автономні системи опалення, газопостачання, локальної каналізації, вентиляції, електропостачання та для виконання зазначених робіт замовити проектну документацію у відповідній організації, узгодити її в установленому порядку, й виконати роботи: ОСОБА_3 – демонтувати та влаштувати дверні блоки, виконати проріз у стіні, ОСОБА_4 – закласти дверні прорізи; постановлено також визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 та виділити в користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 496 кв.м., ОСОБА_4 – земельну ділянку площею 992 кв.м.; в задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовлено, постановлено стягнути на користь позивачки з відповідача 727 грн. 91 коп. на відшкодування витрат по оплаті судового збору, 30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 600 грн. 96 коп. – по оплаті проведення судових експертиз.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 9 жовтня 1993 року до 22 січня 2007 року, за час шлюбу ними набуто майно – побутова техніка, меблі та предмети домашнього вжитку, станом на час розірвання шлюбу на розрахункових рахунках на ім’я відповідача у ВАТ КБ "Надра" зберігалися грошові кошти в розмірі 3 744 євро.

Також установлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, сторони проживали в зазначеному будинку й за час їх шлюбу провели ремонтні та будівельні роботи.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 225-ц від 25 лютого 2008 року вартість ремонтних та будівельних робіт складає 93 556 грн., або 72 % від загальної вартості будинку, яка складає 129 848 грн.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 і визнаючи спірний будинок об’єктом спільної сумісної власності подружжя, суд керувався статтею 62 СК України та виходив із того, що вартість ремонтних та будівельних робіт, проведених сторонами за час шлюбу, становить 72 % від загальної вартості будинку, тому зазначена частина будинку (72%) є спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і підлягає поділу між ними, також слід визначити сторонам порядок користування земельною ділянкою відповідно до їх часток у праві власності на будинок.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів, (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об’єкту, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з’ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об’єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об’єкту.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, помилково взяв до уваги лише вартість ремонтних та будівельних робіт, визначену на час розгляду справи, але не перевірив у якому порядку така вартість визначена, і не встановив та не зазначив у рішенні вартості будинку станом на час вирішення спору як у стані, який існував до проведення таких робіт, так і після нього, а тому фактично не перевірив чи відбулося істотне збільшення вартості будинку внаслідок спільних трудових, грошових затрат сторін чи затрат другого з подружжя.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 (2947-14|s69) -71 СК України та статтею 372 ЦК України.

При вирішенні питання про поділ жилого будинку як об’єкта спільної власності подружжя слід ураховувати, що такий поділ можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Поділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Таким чином питання поділу будинку вимагає з’ясування даних про план цього будинку, а також про висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі на час розгляду справи, а у необхідних випадках – органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов’язаних із цим переобладнань.

Суд зазначене залишив поза увагою і провів поділ будинку за висновком судової будівельно-технічної експертизи № 900-ц від 27 серпня 2008 року, хоча в зазначеному висновку лише вказано про необхідність улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонам ізольованих квартирах, але цією експертизою не вирішене питання про наявність технічної можливості улаштування таких комунікацій і не визначена вартість робіт із їх улаштування, яка підлягає розподілу між сторонами.

Суд не перевірив та не зазначив у рішенні чи є погодження органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов’язаних із поділом будинку переобладнань щодо влаштування інженерних комунікацій.

Також суд у рішенні не вирішив питання розподілу між сторонами витрат із проведення ремонтно-будівельних робіт у самому будинку, які необхідні для забезпечення ізольованого користування їх частками.

Крім того, порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 суд визначив за висновком судової будівельно-технічної експертизи № 900-ц від 27 серпня 2008 року, яким розроблено варіанти порядку користування земельною ділянкою загальною площею 1 488 кв.м. згідно технічного паспорту на будинок.

При цьому суд не перевірив, не встановив та не зазначив у рішенні який розмір земельної ділянки відповідно до правовстановлюючих документів закріплений за будинком АДРЕСА_1 та відповідно підлягає поділу між співвласниками будинку.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку, поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – побутової техніки, меблів, предметів домашнього вжитку та коштів на розрахункових рахунках у банку, суд виходив із установлених фактів наявності такого майна станом на час розірвання шлюбу сторін, при цьому правильно застосував норми матеріального права й з огляду на положення частини першої статті 335 ЦПК України не вбачається підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень у зазначеній частині.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду від 24 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2009 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будинку, поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті зазначені судові рішення залишити без змін.