ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор’євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І., Косенка В.Й.,
Барсукової В.М., Луспеника Д.Д., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, відділ опіки та піклування Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, визначення участі батьків у вихованні дитини та стягнення аліментів і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та визначення порядку участі батьків у вихованні дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому, з урахуванням змін та доповнень, просила розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем; визначити місце проживання дитини з нею; визначити участь батьків у вихованні дитини; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; а також моральну шкоду в розмірі 1 699 грн., завдану їй унаслідок відібрання дитини.
Зазначала, що 8 жовтня 2005 року між нею та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син – ОСОБА_5 Під час спільного проживання між нею й відповідачем часто виникали суперечки та сварки, неодноразові спроби налагодити стосунки бажаного результату не дали. З червня 2007 року вони разом не проживають. Син залишився мешкати з нею, однак 27 липня
2007 року відповідач забрав у неї дитину та чинить їй перешкоди в спілкуванні із сином.
У зв’язку з викладеним вона була змушена звернутись із заявою до органу опіки та піклування. 23 січня 2008 року на засіданні ради опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради прийнято рішення, згідно з яким був визначений порядок участі матері у вихованні дитини: з понеділка до п’ятниці включно дитина,
ОСОБА_5, проживає з матір’ю за адресою: АДРЕСА_1; у суботу та неділю включно дитина проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2.
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому, з урахуванням змін, просив визначити місце проживання дитини з ним; визначити порядок участі батьків у вихованні дитини; визнати недійсним рішення засідання ради опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2008 року.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня
2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: шлюб, зареєстрований 8 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 568, розірвано; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним рішення ради опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2008 року про визначення порядку участі батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у вихованні дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком, ОСОБА_4, за адресою:
АДРЕСА_2. Установлено час спілкування дитини з матір’ю, ОСОБА_3, щонеділі з 10 до 18 години.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 листопада
2009 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог
ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, визначення участі батьків у вихованні дитини та стягнення аліментів скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги
ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним рішення органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 грудня 2009 року про визначення порядку участі батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, у вихованні дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю, ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1. Установлено час спілкування дитини з батьком, ОСОБА_4, щонеділі з 10 до 18 години.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. У іншій частині рішення залишено без змін.
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2009 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 8 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 568, зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син – ОСОБА_5
Із червня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом не проживають, подружні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Неповнолітній ОСОБА_5 залишився мешкати з матір’ю, однак 27 липня 2007 року батько, ОСОБА_4, забрав дитину й з того часу ОСОБА_5 мешкає разом із батьком за адресою:
АДРЕСА_2.
23 січні 2008 року на засіданні ради опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради було розглянуто заяву ОСОБА_3 і вирішено рекомендувати Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради, ураховуючи вік дитини, визначити місце проживання малолітнього – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір’ю, ОСОБА_3, та встановити наступний порядок участі батька, ОСОБА_4, у вихованні дитини: щотижня з 10 години п’ятниці до 19 години неділі.
Висновком органу опіку та піклування про розгляд спору між батьками про визначення місця проживання малолітнього сина –
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 19 грудня
2008 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з батьком, ОСОБА_4; встановлено час спілкування дитини з матір’ю: щонеділі з 10 до 18 години.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України (далі –
СК України (2947-14) ) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виходячи з установлених обставин справи та керуючись наведеними нормами закону, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов’язків і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Згідно із чч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та визначення участі батьків у вихованні дитини, суд першої інстанції виходив із того, що малолітній ОСОБА_5 протягом тривалого часу мешкає з батьком за адресою: АДРЕСА_2, для дитини створені добрі умови; у той час як мати за час мешкання дитини з батьком дитину не відвідувала та матеріальної допомоги на утримання сина не надавала. При цьому суд першої інстанції вагомим доводом на користь ОСОБА_4 вважав висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 грудня 2008 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 і відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 у частині вимог про визначення місця проживання дитини та визначення участі батьків у вихованні дитини, апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. ст. 157, 161 СК України та принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (995_384) , в якій зазначено, що малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.
Крім того, у своєму рішенні апеляційний суд як на одну з підстав задоволення позову ОСОБА_3 посилався на висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2008 року.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до положеннями ст. 214 СК України, ч. 1 ст. 11 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі – Закон), Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) , органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Згідно з вимогами ст. 12 Закону висновок органу опіки та піклування оформляється на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписується головою або заступником голови та скріплюється печаткою.
Як убачається з матеріалів справи та змісту судових рішень у порушення вимог ст. ст. 212, 214 ЦПК України, суди як першої так і апеляційної інстанцій, досліджуючи докази, надані сторонами у справі, й вирішуючи питання про їх належність та допустимість, залишили поза увагою те, що в матеріалах справи відсутній належно оформлений та підписаний головою або заступником голови адміністрації висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2008 року, а знаходиться лише витяг з протоколу № 1 засідання ради опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 січня 2008 року, підписаний головою ради опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.
Також суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень органів опіки та піклування, тоді як судам слід було вирішувати питання відповідності чи невідповідності цих рішень вимогам чинного законодавства в порядку їх виконання, а не в порядку визнання недійсними.
Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, апеляційний суд не вирішив питання про аліменти.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада
2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу залишити без змін.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня
2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 30 листопада
2009 року в іншій частині скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, відділ опіки та піклування Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, визначення участі батьків у вихованні дитини та стягнення аліментів і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та визначення порядку участі батьків у вихованні дитини, в частині вимог про визначення місця проживання дитини, визначення участі батьків у вихованні дитини, визнання недійсними рішень ради опіки та піклування й стягнення аліментів передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор’єва Судді: М.І. Балюк В.М. Барсукова В.Й. Косенко Д.Д. Луспеник