Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою,

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 2/3 частин будинку АДРЕСА_1, відповідачка – 1/3 частини цього будинку, однак вони не можуть дійти згоди щодо поділу будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позивачка просила поділити між нею та відповідачкою будинок в натурі відповідно до їх часток у праві власності та визначити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Костопільського районного суду від 31 липня 2009 року позов про поділ будинку задоволено, постановлено виділити ОСОБА_3 коридор 1-2 площею 6,3 кв.м., жилу кімнату 1-5 площею 18,3 кв.м., жилу кімнату 1-6 площею 10,2 кв.м., частину веранди 1-1-б площею 5,6 кв.м., комору 1-7 площею 4,7 кв.м., а також літню кухню "Б", сарай "В", вбиральню "Г", 2/3 частини огорожі № 1, що складає 66,1/100 будинку АДРЕСА_1, виділити ОСОБА_4 кухню 1-3 площею 11,1 кв.м., жилу кімнату 1-4 площею 15,1 кв.м., частину веранди 1-1-а площею 8 кв.м. та 1/3 частину огорожі № 1, що складає 33,9/100 частин будинку АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідачки на користь позивачки 1 420 грн. компенсації за зменшення вартості виділеної їй частки в спільному будинку, зобов’язати ОСОБА_3 виконати будівельні роботи з переобладнання будинку на дві ізольовані квартири: в приміщенні 1-1 влаштувати перегородку, замурувати дверні прорізи, зобов’язати сторони влаштувати окремі входи; також постановлено прийняти відмову ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою та закрити провадження в справі в зазначеній частині.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачкою права власності на господарські споруди: літню кухню, сарай, вбиральню та частину огорожі, й у частині визнання за відповідачкою права власності на частину огорожі скасовано, постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, постановлено скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсації різниці у вартості часток сторін, постановлено також визнати за ОСОБА_3 право власності на 568/1000 частин жилого будинку АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_4 право власності на 4312/10000 частин цього жилого будинку, стягнути з відповідачки на користь позивачки 18 925 грн. компенсації за зменшення вартості виділеної їй частки в спільному жилому будинку; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про поділ господарських будівель та змінюючи розмір часток сторін у праві власності на будинок, апеляційний суд виходив із того, що господарські споруди є самочинно збудованими, тому їх слід виключити з переліку об’єктів, які підлягають поділу згідно варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 березня 2009 року, натомість слід відкоригувати розмір часток сторін у будинку згідно такого висновку експертизи з огляду на виділену кожному площу будинку за цим висновком експертизи.

Проте з таким висновком апеляційного суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

При вирішенні питання про поділ жилого будинку як об’єкту спільної власності слід ураховувати, що такий поділ можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Поділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

З огляду на дану в статтях 379- 382 ЦК України характеристику житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири як правило супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, таких як мережі газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, а такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил й за погодженням контролюючих органів.

Таким чином питання поділу будинку вимагає з’ясування даних про план цього будинку, а також про висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі на час розгляду справи, а у необхідних випадках – органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов’язаних із цим переобладнань.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (стаття 152 ЖК України).

Судами установлено, що згідно з рішенням Костопільського районного суду від 26 червня 2008 року ОСОБА_3 є власником 2/3 частин будинку АДРЕСА_1, відповідачка – власником 1/3 частини цього будинку.

Апеляційним судом також установлено, що рішенням Костопільського районного суду від 26 червня 2008 року господарські будівлі, – літню кухню, сарай, вбиральню та огорожу, визнано об’єктами самочинного будівництва й питання про право власності сторін на такі об’єкти судом у рішенні від 26 червня 2008 року не вирішувалося, частки в розмірі 2/3 для позивачки та 1/3 для відповідачки судом визначені лише щодо будинку АДРЕСА_1.

Судова будівельно-технічна експертиза у висновку від 26 березня 2009 року вирішувала питання про поділ будинку АДРЕСА_1 на дві частини з розрахунку 2/3 частин і 1/3 частини з урахуванням одночасно як жилого будинку, так і господарських будівель.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і змінив розмір часток сторін у праві власності на будинок, хоча не вирішив питання про призначення повторної чи додаткової судової будівельно-технічної експертизи для з’ясування можливих варіантів поділу саме будинку на дві частини з розрахунку 2/3 частин і 1/3 частина без урахування господарських споруд, натомість узяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 26 березня 2009 року, яким таке питання не вирішувалося.

Суд погодився з проведенням поділу будинку за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26 березня 2009 року, хоча в зазначеному висновку не вирішено питання про наявність технічної можливості улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонам ізольованих квартирах і не визначена вартість робіт із їх улаштування, яка підлягає розподілу між сторонами.

Апеляційний суд також не перевірив та не зазначив у рішенні чи є погодження органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов’язаних із поділом будинку переобладнань щодо влаштування інженерних комунікацій, а також чи є дозвіл виконкому місцевої Ради на переобладнання та перепланування будинку.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.