розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2010 року справу за позовом ОСОБА_4 до Долинського газопереробного заводу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 лютого 2009 року її звільнили з роботи з посади прибиральниці службових приміщень 2 розряду дільниці електропостачання Долинського газопереробного заводу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи таке звільнення незаконним, оскільки її не було повідомлено в установлений законодавством строк про звільнення, згоди профспілкового комітету на її звільнення отримано не було, іншу роботу їй запропоновано також не було, позивачка просила визнати незаконним наказ від 14 жовтня 2008 року про її звільнення з роботи, поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів визнає, що ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України с торонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем у даній справі є Долинський газопереробний завод відкритого акціонерного товариства "Укрнафта". Зазначений завод входить до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на правах структурної одиниці та з матеріалів справи не вбачається, що вказаний завод є юридичною особою.

Юридичною особою є відкрите акціонерне товариство "Укрнатфа", яке до участі в справі в якості відповідача судом першої інстанції залучено не було.

Таким чином, судом вирішено питання про права ВАТ "Укрнафта", яке не брало участі у справі, що є підставою для обов’язкового скасування рішення з передачею справи на новий розгляд.

Отже судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 року задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2009 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.