Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, управління сільського господарства Міністерства оборони України, військового радгоспу "Степовий" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, управління сільського господарства Міністерства оборони України, військового радгоспу "Степовий" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначав, що наказом начальника управління сільського господарства Міністерства оборони України від 1 листопада 2001 року його призначено на посаду директора військового радгоспу "Поляна" та укладено з ним контракт строком на два роки.

Наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 1 лютого 2003 року військовий радгосп "Поляна" було реорганізовано та приєднано на праві відособленого структурного підрозділу до військового радгоспу "Степовий", який став правонаступником реорганізованого радгоспу.

4 лютого 2003 року його було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ).

Посилаючись на те, що при звільненні з ним не проведено розрахунку, просив стягнути з військового радгоспу "Степовий" на його користь 1 425 грн. заборгованості із заробітної плати за період з листопада 2002 року до січня 2003 року, 6 871 грн. 66 коп. заборгованості із заробітної плати за період з лютого 2002 року до 10 листопада 2003 року, 4 310 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування інфляційних утрат, 31 255 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з Міністерства оборони України та військового радгоспу "Степовий" заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в сумі 12 107 грн. Стягнуто з військового радгоспу "Степовий" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 34 580 грн. Стягнуто солідарно з Міністерства оборони України й військового радгоспу "Степовий" 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2008 року стягнуто солідарно з Міністерства оборони України й військового радгоспу "Степовий" 121 грн. 07 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з військового радгоспу "Степовий" на користь держави 345 грн. 80 коп. судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2008 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2008 року залишено без змін.

У касаційних скаргах Міністерство оборони України та військовий радгосп "Степовий" просять скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що з урахуванням вини відповідачів обов`язок виплатити заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції слід покласти в солідарному порядку на військовий радгосп "Степовий" і Міністерство оборони України, а обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - на військовий радгосп "Степовий".

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 1 листопада 2001 року перебував у трудових відносинах із військовим радгоспом "Поляна" і працював на посаді директора військового радгоспу на умовах контракту з керівником підприємства, що є в державній власності, укладеного між ОСОБА_1 та управлінням сільського господарства Міністерства оборони України 1 листопада 2001 року строком на два роки.

Відповідно до розділу 3 зазначеного контракту за виконання передбачених ним обов`язків керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством унаслідок його господарської діяльності, виходячи з установленого йому посадового окладу та фактично відпрацьованого часу; встановленої йому надбавки і фактично відпрацьованого часу та у визначених випадках премії.

1 лютого 2003 року наказом державного секретаря Міністерства оборони України військовий радгосп "Поляна" був реорганізований.

Правонаступником реорганізованого радгоспу є військовий радгосп "Степовий", який є самостійною юридичною особою.

4 лютого 2003 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні ОСОБА_1 належних йому до виплати сум не отримав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст. 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 11 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 (203-93-п) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови оплати праці керівника підприємства, що є у державній власності, визначаються в контракті й повинні встановлюватись у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначився з характером спірних правовідносин; не взяв до уваги, що військовий радгосп "Степовий" є правонаступником військового радгоспу "Поляна" та самостійною юридичною особою; не перевірив додержання ОСОБА_1 визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку на звернення до суду з позовом в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; у рішенні не навів правових підстав покладення обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в солідарному порядку на радгосп "Степовий" та Міністерство оборони України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги військового радгоспу "Степовий"; в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Міністерства оборони України та військового радгоспу "Степовий" задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2008 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.