Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" (далі – ДП "Дрогобицьке лісове господарство") про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 16 вересня 1981 року, працюючи бензопильщиком Бориславського лісництва Дрогобицького лісового господарства, правонаступником якого у справі є ДП "Дрогобицьке лісове господарство", з ним стався нещасний випадок на виробництві, унаслідок чого він став інвалідом другої групи.

З вини ДП "Дрогобицьке лісове господарство" йому неправильно визначено середній заробіток, у результаті чого сума відшкодування, яка була призначена для сплати, виявилася значно заниженою.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2005 року було зобов’язано директора ДП "Дрогобицьке лісове господарство" провести перерахунок середнього заробітку та виплатити суму відшкодування.

Рішенням цього ж суду від 22 травня 2006 року позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за період з 1982 до 1992 року задоволено частково.

Загальний розмір шкоди за період з 1993-2006 років становить 35 563 грн.

ДП "Дрогобицьке лісове господарство" у добровільному порядку виплатити належні ОСОБА_1 суми відмовляється.

Середньомісячний заробіток повинен обчислюватися за бажанням потерпілого, з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності, а не за бажанням сторонніх осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 1195 ЦК України, а також Закону України "Про охорону праці" (2694-12) шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я повинна виплачуватися в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров’я.

Згідно з п. 9 Правил відшкодування шкоди (472-93-п) раніше визначений розмір втраченого заробітку зменшенню не підлягає.

Крім майнової шкоди, ДП "Дрогобицьке лісове господарство" ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яку він оцінив у 5 тис. грн.

ОСОБА_1 просив стягнути ДП "Дрогобицьке лісове господарство" на його користь на відшкодування майнової шкоди 35 563 грн. 07 коп. та моральної шкоди 5 тис. грн., витрати на правову допомогу в розмірі 150 грн., а також зобов’язати замінити довідку щомісячних виплат до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та зазначити в ній суму 819 грн. 53 коп.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 визначався з тарифної ставки, яка була в травні 1992 року в бензопильщика 6-го розряду й усі подальші перерахунки проводилися відповідно до законодавства.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , що були чинними на час визначення ОСОБА_1 сум на відшкодування шкоди, середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні – стійкій втраті професійної працездатності. Якщо працівнику встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов’язане це ушкодження здоров’я, то середній заробіток береться за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи. Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров’я.

Разом з тим, абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 23 квітня 1992 року "Про підвищення соціальних гарантій для населення" (2301-12) було встановлено, що при визначенні розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, які призначатимуться після 1 травня 1992 року, середньомісячний заробіток обчислюється за три місяці, що передували каліцтву або встановленню втрати працездатності. Сума заробітної плати до 1 травня 1992 року збільшується на величину підвищення на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів.

За змістом зазначених норм, у випадках, коли відшкодування шкоди нараховується після 1 травня 1992 року, а середньомісячна заробітна плата особи до 1 травня 1992 року менша за тарифні ставки (посадові оклади), то розмір середнього заробітку визначається з розміру тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням надбавок і доплат на момент встановлення МСЕК потерпілому втрати професійної працездатності.

Відповідно до " Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1991 року № 391 (391-91-п) про перерахунок розмірів відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків" підприємствам, установам, організаціям здійснити з 1 січня 1992 року перерахунок раніше визначених розмірів відшкодування шкоди працівникам, які постраждали внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, виходячи з рівня середньої заробітної плати відповідних категорій працівників по підприємству, установі, організації за жовтень - грудень 1991 року. При цьому якщо розмір відшкодування шкоди зменшується проти раніше визначеного, то зберігається попередній його рівень.

При ухваленні рішення суд на вказані положення закону уваги не звернув.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства його право на призначення судом першої інстанції судово-бухгалтерської експертизи щодо обчислення розміру заподіяної шкоди не реалізоване, незважаючи на те, що судом експертиза була призначена, а ним за її проведення сплачені кошти.

Ухвалою суду від 4 травня 2007 року у даній справі призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Проведення експертизи оплачено (а. с. 76).

Експертом до суду надіслано клопотання про необхідність надати додаткові матеріали, які потрібні для надання висновку (а. с. 68).

Суд зобов’язав осіб надати матеріали, які необхідні для проведення експертизи (а. с. 70, 71, 74).

Згідно з повідомленням № 1915 від 27 травня 2007 року у зв’язку з відсутністю необхідних документів, без виконання клопотання експерта експертизу провести неможливо (а. с. 77-78).

Під час розгляду справи суд першої інстанції в порушення правил ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи.

Апеляційний суд на викладене уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2008 року задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.