розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" про розірвання договору та стягнення коштів,

У серпні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 26 листопада 2007 року уклав з відповідачем договір купівлі-продажу автомобіля. Відповідач зобов’язувався передати йому автомобіль відповідної комплектації протягом 10 тижнів з дня його виробництва.

Відповідно до умов договору він сплатив 14 140 грн. одразу (що еквівалентно 2 800 доларам США), а решту – 129 846 грн. (що еквівалентно 25 712 доларам США на день укладання договору) він повинен був сплатити протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення про наявність автомобіля до його передачі.

З усної інформації товариства замовлений автомобіль був виготовлений у середині січня 2008 року, однак з 26 березня 2008 року до 8 квітня 2008 року відповідач почав ухилятися від надання інформації щодо реального строку поставки автомобіля, а пізніше надав відповідь про неспроможність такої поставки та запропонував забрати кошти.

На підставі викладеного, ОСОБА_1. просив розірвати договір купівлі-продажу, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (далі – ТОВ "Автосоюз") суму боргу, що з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 18 029 грн. 44 коп.; 3 094 грн. 53 коп. пені; 6 072 грн. 60 коп. недоотриманої суми у зв’язку із достроковим розірванням депозитного договору; 5 200 грн. за послуги таксі на 15 тис. грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу від 26 листопада 2007 року. Стягнуто з ТОВ "Автосоюз" на користь Леня М.В. 14 140 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року зазначене судове рішення в частині стягнення 14 140 грн. скасовано та у позові в цій частині відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Районний суд, задовольняючи позов в частині розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 14 140 грн., виходив із того, що позивачем в день укладення договору було сплачено 14 140 грн., письмовим підтвердженням чого є положення пп. 2.3, 2.3.1 договору.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення у частині стягнення 14 140 грн., посилався на відсутність доказів на підтвердження сплати позивачем цієї суми.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2007 року між ТОВ "Автосоюз" та Ленем М.В. укладено договір купівлі-продажу автомобіля. Відповідач зобов’язувався передати Леню М.В. автомобіль відповідної комплектації протягом 10 тижнів з дня його виробництва.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1. сплатив 14 140 грн. у день підписання договору (що еквівалентно 2 800 доларам США), а решту – 129 846 грн. (що еквівалентно 25 712 доларам США на день укладання договору), повинен був сплатити протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення про наявність автомобіля до його передачі.

9 квітня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до ТОВ "Автосоюз" із заявою, в якій просив проінформувати про строк поставки частково оплаченого ним автомобіля (а.с. 12), на яку отримав відповідь про те, що виробництво автомобіля не підтверджено, про строк передачі автомобіля буде повідомлено додатково (а.с. 13).

На а.с. 71 є лист ТОВ "Автосоюз" від 29 вересня 2008 року про те, що виготовлення автомобіля на виробництві не підтверджується.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У пп. 2.3.1, 2.3.2 договору купівлі-продажу зазначено, що покупець сплачує 14 140 грн., що еквівалентно 2 800 доларам США, у день підписання договору а решту – 129 846 грн., що еквівалентно 25 712 доларам США на день укладання договору, покупець повинен сплатити протягом трьох робочих днів з моменту повідомлення про наявність автомобіля до його передачі.

Пункт 9.1 договору передбачає, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов’язань за цим договором.

Таким чином, факт підписання ТОВ "Автосоюз" договору купівлі-продажу є доказом отримання товариством від Леня М.В. 14 140 грн.

Скасовуючи рішення районного суду у цій частині, апеляційний суд послався на відсутність доказів на підтвердження сплати позивачем 14 140 грн.

Однак такий висновок апеляційним судом зроблено із порушенням вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України без належної оцінки доказів, у тому числі самого договору купівлі-продажу та листування сторін.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення районного суду, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року залишити в силі.