Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" про визнання недійсним договору про іпотечний кредит та іпотечного договору,

У квітні 2007 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. звернулися до суду із зазначеним позовом, просили його задовольнити з тих підстав, що вони на підставі свідоцтва про право власності на житло є власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1. Між ними та ОСОБА_5 була домовленість про те, що відповідач купує у них вищезазначену квартиру за 176 750 грн.

17 липня 2006 року між ними укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу. У подальшому, а саме 25 липня 2006 року ОСОБА_5 уклав з ВАТ "Державний ощадний банк України" договір про іпотечний кредит № 137, за умовами якого банк надав йому у кредит грошові кошти в сумі 111 тис. грн. строком на 5 років. На забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором, 26 липня 2006 року укладено іпотечний договір між відповідачем та банком та зазначена квартира передана в іпотеку.

Отримавши за зазначеним кредитним договором у кредит кошти в сумі 111 тис. грн., ОСОБА_5 не виконав взятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу квартири щодо сплати їм до 1 серпня 2006 року цих коштів, а використав їх на власний розсуд.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 23 жовтня 2006 року договір купівлі-продажу квартири, укладений між ними та відповідачем розірвано.

Посилаючись на зазначене, просили визнати договір про іпотечний кредит № 137 від 25 липня 2006 року та іпотечний договір від 26 липня 2006 року, які укладені між відповідачем та ВАТ "Державний ощадний банк" недійсними.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 11 липня 2007 року позов задоволено частково. Договір про іпотечний кредит № 137 укладений 25 липня 2006 року та іпотечний договір від 26 липня 2006 року, укладений між ВАТ "Державний Ощадний банк України" та ОСОБА_5 визнано недійсними у частині зазначення в кожному з цих договорів предметом іпотеки квартиру № АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 6 листопада 2007 року рішення Прилуцького міськрайонного суду від 11 липня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що 17 липня 2006 року між позивачами та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1.

У договорі зазначено, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 176 750 грн., з яких 65 650 грн. одержані позивачами від ОСОБА_5 під час підписання цього договору, а кошти в сумі 111 тис. грн. ОСОБА_5 зобов’язався сплатити позивачам до 1 серпня 2006 року, а саме після оформлення документів та одержання кредиту у ВАТ "Державний ощадний банк України".

Згідно з п. 10 договору купівлі-продажу квартири від 17 липня 2006 року право власності на квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору ( а.с. 16).

Тому право власності ОСОБА_5 на зазначену квартиру підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 17 липня 2006 року між ним та позивачами, який посвідчено приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу 17 липня 2006 року, зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 1440536, а також зареєстровано у КП Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації, номер запису: 586/85, в книзі: 12 та в реєстрі прав власності на нерухоме майно – реєстраційний номер: 15398082.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд правильно виходив із того, що ОСОБА_5 будучи власником спірної квартири з дня укладення договору купівлі-продажу та його реєстрації передав її в іпотеку з метою отримання іпотечного кредиту. Оскільки до позивачів перейшло право власності на предмет іпотеки та вони набули статусу іпотекодавця, вони згідно з вимогами ст. 23 Закону України "Про іпотеку" несуть усі обов’язки за іпотечним договором, тому підстави для визнання недійсним договору про іпотечний кредит та іпотечного договору відсутні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.