розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного банку "Інвестбанк" до ОСОБА_1 приватного підприємства "Молочний комбінат" (далі – ПП "Молочний комбінат") про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на заставлене майно й виселення за касаційною скаргою акціонерного комерційного банку "Інвестбанк" (далі – АКБ "Інвестбанк") на рішення апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2009 року,

У червні 2008 року АКБ "Інвестбанк" звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 1 листопада 2001 року згідно з кредитним договором ПП "Молочний комбінат" був виданий кредит у розмірі 176 443 грн. 34 коп. На забезпечення зобов’язань за кредитним договором 1 листопада 2001 року директор ПП "Молочний комбінат" ОСОБА_1 як фізична особа передав у заставу АКБ "Інвестбанк" належну йому квартиру № АДРЕСА_1 та устаткування ПП "Молочний комбінат" згідно з описом № 1. Взяті на себе зобов’язання ПП "Молочний комбінат" не виконало. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2008 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2008 року, з підприємства стягнуто заборгованість за договором за період з 1 листопада 2001 року до 1 листопада 2002 року. У зв’язку з тим, що рішення суду було виконано лише 25 липня 2008 року, у ПП "Молочний комбінат" виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом та пенею в розмірі 206 971 грн. 05 коп., яку й просив стягнути позивач у межах строку позовної давності за період з 17 червня 2005 року до 1 липня 2008 року.

Крім того, АКБ "Інвестбанк" на виконання своїх вимог і погашення заборгованості, просив звернути стягнення на заставлене майно та виселити ОСОБА_1. з квартири № АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 3 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Молочний комбінат" на користь АКБ "Інвестбанк" заборгованість за кредитним договором від 1 листопада 2001 року, що складається з процентів за користування кредитом та пені, у розмірі 206 971 грн. 05 коп. Звернено стягнення на квартиру № АДРЕСА_1 та устаткування ПП "Молочний комбінат" згідно з описом № 1. Визначено порядок виконання рішення, відповідно до якого звернення стягнення на заставлене майно проводиться в будь-якій послідовності за вибором стягувача. Виселено ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1 У задоволенні позовних вимог про встановлення способу реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі АКБ "Інвестбанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 1 листопада 2001 року між кредитором, АКБ "Інвестбанк", та ПП "Молочний комбінат" укладений кредитний договір, а з ОСОБА_1. і ПП "Молочний комбінат" – договір застави. Оскільки ПП "Молочний комбінат" своїх зобов’язань не виконало, 26 вересня 2002 року та 6 листопада 2002 року приватним нотаріусом за заявою позивача був здійснений виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на заставлене майно, але він виконаний не був. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2008 року, яке змінено рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2008 року, з підприємства стягнуто заборгованість за договором за період з 1 листопада 2001 до 1 листопада 2002 року. У зв’язку з тим, що рішення було виконано лише 25 липня 2008 року, АКБ "Інвестбанк" нарахував проценти за користування кредитом та пеню в розмірі 206 971 грн. 05 коп. за період з 17 червня 2005 року до 1 липня 2008 року й звернувся до суду з указаним вище позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між сторонами з приводу укладення кредитного договору продовжували існувати до повного погашення кредиту та процентів за користування ним, тобто до 24 липня 2008 року, тому дії позивача щодо нарахування процентів за кредитом та пені в розмірі 206 971 грн. 05 коп. за час розгляду цивільної справи в суді в межах строку позовної давності – три роки, – є законними та обґрунтованими. Крім того, відповідачі є солідарними боржниками перед банком.

Апеляційний суд, ухвалюючи власне рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення процентів і пені, який сплив ще у квітні 2003 року, оскільки відповідно до ст. 76 ЦК УРСР право звернення до суду в позивача виникло у вересні 2002 року, про що свідчить його звернення до нотаріуса про здійснення виконавчого напису.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а рішення апеляційного суду, крім того, має відповідати й вимогам ст. 316 ЦПК України.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов’язання зазначені в ст. 526 цього Кодексу. Оскільки ПП "Молочний комбінат" своїх зобов’язань за договором не виконало й після ухвалення рішення заборгованість за кредитним договором ПП "Молочний комбінат" своєчасно не повернуло, то правовідносини між сторонами кредитного договору щодо нарахування процентів на суму простроченої заборгованості за кредитом та пені, що нараховувалась за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом і процентами, фактично продовжували існувати до повного виконання зобов’язання, проведеного належним чином.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, у п. 9.1. кредитного договору зазначено, що строк дії договору визначається з моменту підписання до повного погашення кредиту й сплати процентів за його користування.

У порушеня вимог ст. ст. 214, 316 ЦПК України суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з п. 3.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця в останній робочий день місяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця до передостаннього робочого дня поточного місяця виходячи з фактичних щоденних залишків кредитної заборгованості на рахунку в розрахунковому періоді й фактичної кількості днів у році, місяці й сплачується позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, проценти, які були нараховані на заборгованість за кредитом, підлягають сплаті у строк до 10 числа кожного місяця.

Посилання апеляційного суду на те, що позивач пропустив строк позовної давності, є безпідставним, оскільки перебіг позовної давності починається з наступного дня останнього дня, коли проценти за користування кредитом повинні бути сплачені.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд, під час нового розгляду апеляційному суду необхідно звернути увагу на те, що відповідно до роз’яснення п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі " (v0014700-09) у рішенні щодо грошових зобов’язань має бути висновок суду про розмір грошових сум та детальний порядок його обчислення за кожною з вимог (стягнення процентів, пені тощо).