розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до будівельної компанії "Професіонал" (далі – БК "Професіонал") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 березня 2007 року управляв на підставі доручення від ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ – 21102, державний номерний знак НОМЕР_1. Між будинками № 17 та № 19 по вул. Семашка в м. Сімферополі з даху трансформаторної будки, яка належить БК "Професіонал", упав незакріплений оцинкований металевий лист розміром 2 м х 0,7 м і в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) деформовано праве заднє крило та панель даху автомобіля. У добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду відповідач відмовляється. З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 3 230 грн. 42 коп.; 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та інші судові витрати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з БК "Професіонал" на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 3 230 грн. 42 коп.; 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; витрати, пов’язані з проведенням автотоварознавчого дослідження, у розмірі 240 грн.; витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 360 грн., витрати, що пов’язані з викликом відповідача до суду, у розмірі 11 грн. 16 коп., 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2009 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 23 березня 2007 року з даху трансформаторної будки, яка належить БК "Професіонал", на автомобіль ВАЗ – 21102, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував позивач, упав незакріплений оцинкований металевий лист розміром 2 м х 0,7 м, у результаті чого відбулась деформація складових у боковій задній і верхній частинах кузова, правого заднього крила та панелі даху автомобіля, що підтверджується довідкою, виданою 23 березня 2007 року УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, протоколом огляду місця ДТП, його схемою, висновком першого міжрайонного відділу при УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим.

Також установлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 у результаті ДТП, складає 3 230 грн. 42 коп.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на пред’явлення позову та його задоволення, автомобіль, яким він керував на підставі доручення, пошкоджено у ДТП 23 березня 2007 року, і позивач довів спричинення саме йому матеріальної та моральної шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. не надав суду доказів на підтвердження вини відповідача в ДТП і, крім того, не мав права на звернення у своїх інтересах до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, тому що він не набув такого права за довіреністю від 23 січня 2007 року й не був власником автомобіля ВАЗ – 21102.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (435-15) .

Пунктом 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду України вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Також воно відповідає роз’ясненням, даним у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

Отже, апеляційний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 березня 2009 року скасувати, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2008 року залишити в силі.