Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим про скасування рішення та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права власності, поділ земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року,

У квітні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 9 червня 1995 року йому на праві власності належить АДРЕСА_1 у пров. Руському у м. Сімферополі. Указаний будинок складається з двох квартир і розташований на земельній ділянці площею 0,048 га. Квартира № 2 у зазначеному будинку належить відповідачці. Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку від 12 лютого 2004 року та 3 листопада 2003 року він і відповідачка стали співвласниками земельної ділянки, на якій розташований будинок, але земельну ділянку не поділили. ОСОБА_7 без його згоди побудувала на зазначеній земельній ділянці споруди й використовує належний йому на праві власності гараж. Просив суд поділити земельну ділянку, що знаходиться у пров. Руському, 83 у м. Сімферополі, відповідно до першого варіанта висновку № 677 від 25 серпня 2004 року та зобов'язати відповідачку не користуватися гаражем.

У листопаді 2004 року ОСОБА_7 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_6, Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, в якому просила скасувати рішення четвертої сесії двадцять четвертого скликання Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2002 року № 43 у частині передачі їй та ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,0480 га, що розташована за адресою: м. Сімферополь, пров. Руський, 83; визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 126274 від 3 листопада 2003 року, виданий Сімферопольською міською радою Автономної Республіки Крим на її ім’я, і державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 лютого 2004 року, виданий на ім'я позивача; визнати за нею право власності на 65/100 частин АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, а за ОСОБА_6 - 35/100 частин; поділити спірну земельну ділянку. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що квартира, яка належать їй на праві приватної власності, складає 65/100 частин будинку, а квартира, що належить ОСОБА_6,- 35/100 частин, тому просила суд поділити земельну ділянку відповідно до частин, які належать на праві власності сторонам у справі.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 11 червня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Скасовано рішення четвертої сесії двадцять четвертого скликання Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2002 року в частині передачі у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0480 га, що розташована за адресою: м. Сімферополь, пров. Руський, 83. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії КМ № 126274 від 3 листопада 2003 року та серії КМ № 126256 від 12 лютого 2004 року, видані Сімферопольською міською радою Автономної Республіки Крим на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 60/100 частин і за ОСОБА_6 - 40/100 частин АДРЕСА_1 в м. Сімферополі. Проведено поділ указаного будинку між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно до другого варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 168 від 2 липня 2007 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині поділу будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та задовольнити його касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 1 ст. 89 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, часткове задоволення позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 є власником квартири № 1 площею 27,9 кв.м у будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 - квартири № 2 площею 42,2 кв.м у зазначеному будинку. Указаний будинок складається з двох квартир і розташований на земельній ділянці площею 0,048 га.

Рішенням четвертої сесії двадцять четвертого скликання Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2002 року № 43 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передано в спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0480 га для будівництва та обслуговування АДРЕСА_1.

На підставі зазначеного рішення Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на ім’я ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 126274 від 3 листопада 2003 року, а позивачу - державний акт на право власності на земельну ділянку серії КМ № 126256 від 12 лютого 2004 року, згідно з якими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є власниками 1/2 частини спірної земельної ділянки площею 0,048 га кожний.

Між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 до прийняття вказаного рішення Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим не досягнуто домовленості щодо порядку користування земельною ділянкою й розмір часток ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 у м. Сімферополі не є рівним, тому суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про невідповідність рішення Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2002 року положенням земельного законодавства, й наявність підстав для скасування вказаного рішення та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

Оскільки ОСОБА_7 не зверталася до суду з вимогами про поділ АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині поділу будинку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції правомірно скасовано рішення міської ради та визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, а сторонами у справі не надані докази про передачу їм у користування спірної земельної ділянки та не досягнуто домовленості щодо порядку користування нею.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 5 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.