Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства "Благоустрій" Жовтневого району м. Луганська, третя особа - відділ громадянства і міграції реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області про визнання права користування житловим приміщенням та права мешкання в квартирі, за позовом ОСОБА_2 до міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Луганська та ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2007 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до міського комунального підприємства "Благоустрій" Жовтневого району м. Луганська (далі – МКП "Благоустрій"), третя особа - відділ громадянства і міграції реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області (далі – ВГМРФО Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області) про визнання права користування житловим приміщенням, права мешкання в квартирі та зобов?язання зареєструвати в зазначеній квартирі.

Позивачка зазначала, що з 1983 року вона мешкала в однокімнатній АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3, з яким перебувала у фактичних шлюбних стосунках. Вони разом утримували цю квартиру, сплачували комунальні послуги та робили поточний ремонт.

Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а вона як член його сім?ї має право стати наймачем даної квартири, позивачка просила задовольнити її вимоги на підставі ст. ст. 65, 106 ЖК України.

У липні 2006 року ОСОБА_2 пред?явив позов до міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Луганська (далі – МКП БТІ м. Луганська) та ОСОБА_1 про визнання права власності на АДРЕСА_1

ОСОБА_2 вказував на те, що спірну квартиру він придбав за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 6 липня 2006 року у ОСОБА_4, якому ця квартира належала на підставі рішення третейського суду асоціації "ЛОЙЄР-КОНСАЛТИНГ-ГРУПП" від 3 липня 2006 року.

Оскільки МКП БТІ м. Луганська не реєструє його права власності на вказану квартиру, ОСОБА_2 просив задовольнити його вимоги на підставі ст. 392 ЦК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що однокімнатну АДРЕСА_1 ОСОБА_3 отримав 10 червня 1977 року на підставі ордеру № 2111.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Рішенням третейського суду асоціації "ЛОЙЄР-КОНСАЛТИНГ-ГРУПП" від 3 липня 2006 року право власності на спірну квартиру визнано за ОСОБА_4

4 липня 2006 року Кам’янобродський районний суд м. Луганська видав виконавчий лист на виконання зазначеного рішення третейського суду, на підставі якого право власності на цю квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4

6 липня 2006 року ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений.

Установивши, що ОСОБА_1 ніколи не мешкала в АДРЕСА_1, а проживала за місцем своєї реєстрації – в АДРЕСА_2, не надала доказів проживання однією сім?єю з ОСОБА_3 та несення разом з ним витрат по оплаті комунальних послуг та ремонту квартири; суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні її вимог про визнання права користування житловим приміщенням спірної квартири, права мешкання в квартирі та зобов?язання зареєструвати її в зазначеній квартирі.

Висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на АДРЕСА_1 суд мотивував вимогами ст.ст. 11, 328 ЦК України та наявністю договору купівлі-продажу від 6 липня 2006 року.

Проте погодитись з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Згідно з вимогами ст. ст. 11, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 цієї ж статті.

У справі, що розглядається, ОСОБА_2 позов подано про визнання права власності на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 6 липня 2006 року з посиланням на відмову МКП БТІ м. Луганська реєструвати його право власності.

При розгляді цього позову суд, у порушення вимог ст. ст. 10, 212- 215 ЦПК України, не встановив обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, не встановив причини відмови МКП БТІ м. Луганська реєструвати право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, та чи існує спір щодо набуття ОСОБА_2 права власності на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 6 липня 2006 року ОСОБА_4

Не встановивши наведених обставин, суд, крім того, при розгляді вимог ОСОБА_2 не врахував, що реєстрацію прав власності, згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0066-03) , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 615, здійснюють комунальні підприємства БТІ, яким на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому БТІ відповідно до п. 7 ст. 3, ст. 17 КАС України є суб?єктами владних повноважень, дії яких, при відсутності спору про право, можуть бути оскаржені за правилами адміністративного судочинства.

Апеляційний суд, на порушення вимог ст. 308 ЦПК України, на наведені порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув та залишив без змін рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа в цій частині – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2007 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Луганська та ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 12 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.