Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку України, третя особа – державне підприємство "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдніпротранс" про скасування наказу, поновлення на роботі, визнання діючим контракту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства регіонального розвитку України (далі – Міністерство), третя особа – державне підприємство "Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва "Київдніпротранс" (далі – ДП " Київдніпротранс") про скасування наказу, поновлення на роботі, визнання діючим контракту, посилаючись на те, що згідно з наказом Міністра регіонального розвитку і будівництва України (далі – Міністр) від 6 серпня 2007 року його було прийнято на службу на посаду директора ДП "Київдіпротранс" та укладено з ним контракт як з керівником цього підприємства на строк до 6 серпня 2010 року.

Наказом Міністра від 6 квітня 2009 року цей контракт було розірвано та звільнено його із займаної посади з посиланням на те, що він не виконував без поважних причин обов’язків, передбачених контрактом.

ОСОБА_1, посилаючись на порушення трудового законодавства, зокрема п. 3.3 про попередження про розірвання контракту за 2 тижні, ч. 3 ст. 40 КЗпП України щодо звільнення в період непрацездатності, просив задовольнити вимоги про скасування наказу Міністра про розірвання контракту та його звільнення із займаної посади.

У вересні 2009 року ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги, уточнив їх та просив скасувати наказ Міністра від 6 квітня 2009 року № 93 "ОС" про його звільнення, поновити його на посаді директора ДП "Київдіпротранс", визнати діючим контракт, укладений 6 серпня 2007 року між ним і Міністерством, а також допустити негайне виконання рішення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Наказ Міністра від 6 квітня 2009 року № 93 "ОС" про звільнення директора ДП "Київдіпротранс" ОСОБА_1 із займаної посади з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, та на підставі підпунктів "а", "б", "в", "є" п. 30 Контракту від 6 серпня 2007 року визнано незаконним.

Зобов’язано Міністерство поновити ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Київдіпротранс" з 6 квітня 2009 року.

Стягнуто з Міністерства на користь ОСОБА_1 оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.

У решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9"Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються підстав, як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Установлено, що 6 серпня 2007 року між Монащенком В.О. та Міністерством в особі Міністра був укладений контракт № 2 на строк з 6 серпня 2007 року до 6 серпня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП "Київдіпротранс". За попереднім контрактом ОСОБА_1 працював на цій же посаді директора ДП "Київдіпротранс" з 30 червня 2004 року до 6 серпня 2007 року.

Робочою групою, створеною за наказом Міністерства, була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності ДП "Київдіпротранс" за період з 1 січня 2006 року до 1 листопада 2008 року. За результатами перевірки складена загальна довідка від 24 грудня 2008 року з висновками про недоліки в діяльності ДП "Київдіпротранс" та пропозиціями для їх усунення.

Наказом Міністра від 6 квітня 2009 року № 93 "ОС" ОСОБА_1 було звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених п. 30 контракту.

Підставою звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Київдіпротранс" були факти порушень у діяльності підприємства, виявлені в процесі перевірки робочою групою, зокрема ДП "Київдіпротранс" мало заборгованість зі сплати страхових внесків.

Відповідно до п. 30 контракту директор може бути звільнений з посади, а контракт розірваний, зокрема, з ініціативи Міністерства до закінчення терміну:

а) у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов’язків, покладених на нього контрактом;

б) у разі грубого порушення законодавства чи обов’язків, покладених на нього контрактом, що призвело до негативних наслідків;

в) при невиконанні завдань, покладених на підприємство урядом або Міністерством в межах його функціонального управління;

є) у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо оплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати ( а. с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося не з підстав порушення ним трудової дисципліни, а з підстав невиконання ним умов контракту внаслідок його недостатніх ділових та професійних якостей як керівника підприємства. Тому в цьому випадку Міністерство мало право розірвати контракт в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.