Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Мазурка В.А.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Мукачівської міської ради, третя особа – відділ культури Мукачівського міськвиконкому, про захист авторського права, стягнення авторської винагороди та відсотків за грошовим зобов’язанням за касаційною скаргою виконавчого комітету Мукачівської міської ради на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2008 року,

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про захист авторського права, стягнення авторської винагороди та відсотків за грошовим зобов’язанням, посилаючись на те, що 11 листопада 1997 року художня рада м. Мукачево затвердила виготовлений форескіз скульптурної композиції "Ілона Зріні з дітьми". 19 листопада 1997 року виконавчий комітет Мукачівської міської ради прийняв рішення "Про встановлення в замку "Паланок" скульптурної композиції "Ілона Зріні з дітьми", автором якої затверджено ОСОБА_1.

Між ними та відділом культури виконавчого комітету була укладена угода на виготовлення вказаного пам’ятника, яка 9 грудня 1997 року була затверджена головою виконавчого комітету Мукачівської міської ради .

Протоколом № 8 засідання художньої ради м. Мукачево від 4 квітня 1998 року вказана скульптурна композиція була прийнята і рекомендована для подальшого переведення в бронзу та встановлення в замку "Паланок". Із 2000 року до 2002 року виконавчий комітет Мукачівської міської ради обіцяв оплатити борг за зроблену роботу згідно з договором, однак їм стало відомо про порушення керівництвом зазначеного виконавчого комітету їх майнових та авторських прав.

8 квітня 2003 року заступником Мукачівського міського голови їм надана відповідь про неможливість оплати роботи за виготовлення скульптурної композиції у зв’язку з відсутністю коштів. За вказаною угодою вони повинні були отримати 46 535 грн. після завершення робіт по курсу долара США в розрахунку за один долар 1, 88 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Після зменшення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути на їх користь 121 611 грн. 88 коп. – авторської винагороди, 18 241 грн. 78 коп. – відсотків за грошовим зобов’язанням, а також судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2008 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з виконавчого комітету Мукачівської міської ради на користь ОСОБА_1., ОСОБА_2 121 611 грн. 88 коп. авторської винагороди, 18 241 грн. 78 коп. відсотків за грошовим зобов’язанням та 1 398 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Мукачівської міської ради ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що кошти за договором потрібно стягувати з виконавчого комітету Мукачівської міської ради, оскільки відділ культури є структурним підрозділом Мукачівського міськвиконкому.

Однак з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти й відповідні їм правовідносини.

Проте вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Установлено, що угоду на виготовлення пам’ятника "Ілона Зріні з дітьми" на подвір’ї Мукачівського історичного музею "Паланок" було укладено між відділом культури міського виконавчого комітету та професійними художниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із свого матеріалу, окрім відлиття з бронзи, яка була затверджена головою виконавчого комітету Мукачівської міської ради 9 грудня 1997 року.

Під час розгляду справи виконавчий комітет Мукачівської міської ради вказував на те, що належним відповідачем у справі є відділ культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради, який виступав замовником за вказаною угодою і є юридичною особою з усіма відповідними правами та обов’язками.

Крім того, згідно із цією угодою скульптори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов’язалися виконати замовлення за кошторисом, який згідно з домовленістю по завершенню робіт становив 46 535 грн. Виплата скульпторам мала проводитися за виконання робіт поетапно.

Відповідно до примітки у зазначеній вище угоді ціна за цією угодою була договірною з врахуванням інфляції (а. с. 8).

Але, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином не з’ясував характер та суть заявлених вимог, норми права, якими вони регулюються; не з’ясував, чи є відділ культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради юридичною особою і чи має він відповідати за своїми зобов’язаннями; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за угодою із виконавчого комітету Мукачівської міської ради та застосування при цьому курсу долара США на момент ухвалення рішення.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Мукачівської міської ради частково задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.