розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Восточная фруктовая компания" (далі – ТОВ "Восточная фруктовая компания"), треті особи: Харківська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", відділ земельних ресурсів у Куп’янському районі Харківської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, відшкодування матеріальної шкоди та стягнення упущеної вигоди, визнання недійсними умов оспорюваного договору та визнання дійсними умов первісного договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2009 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Восточная фруктовая компания" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та відшкодування збитків, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 4,0773 га, в тому числі 2,1624 га ріллі та 1,9149 га багаторічних насаджень, на території Грушівської сільської ради Куп’янського району. 1 лютого 2006 року він уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, договір був виконаний на чотирьох аркушах, і він підписав останню сторінку договору, яка вже була підписана генеральним директором ТОВ "Восточная фруктовая компания" Стокозом М.І. та містила відбиток печатки товариства, однак відповідач у порушення своїх обов’язків за договором належним чином не сплачує йому орендної плати, до того ж без його на те згоди суттєво змінив умови договору, який вже пройшов державну реєстрацію, а саме: збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, заборонив йому, позивачу, передавати ділянку в заставу, а собі надав право передавати його ділянку в заставу (іпотеку) для отримання кредиту без згоди власника земельної ділянки. Позивач просив розірвати укладений 1 лютого 2006 року між ним та ТОВ "Восточная фруктовая компания" договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача невиплачену оренду плату в розмірі 8 158 грн. та 5 тис. грн. на відшкодування збитків.

Уточнивши позов, ОСОБА_3 зазначав, що відповідач самочинно змінив умови договору оренди земельної ділянки й вніс до нього умови, які не відповідають його волевиявленню, просив розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 8 015 грн., відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 1 900 грн., визнати недійсними умови договору та визнати дійсними умови первісного договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Куп’янського районного суду Харківської області від 16 січня 2009 року позов задоволено частково. Визнано, що 1 лютого 2006 року між ОСОБА_3 і ТОВ "Восточная фруктовая компания" був укладений договір оренди земельної ділянки на умовах сплати за її використання орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації. Стягнуто з ТОВ "Восточная фруктовая компания" на користь ОСОБА_3 1 837 грн. заборгованості по орендній платі та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2009 року рішення місцевого суду змінено: відмовлено в позові ОСОБА_3 про визнання укладеним 1 лютого 2006 року з ТОВ "Восточная фруктовая компания" договору оренди земельної ділянки на умовах сплати за її використання орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнта індексації, що діяв та був чинним до 26 січня 2008 року, та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 1 837 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі, апеляційний суд виходив із того, що 1 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Восточная фруктовая компания" було укладено договір оренди земельної ділянки на тих умовах, на які погодився позивач, зокрема й щодо орендної плати за користування ділянкою під багаторічними насадженнями в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки землі, доказів іншого позивач не надав, такий договір сторонами підписано та 4 серпня 2006 року зареєстровано у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", відтак відповідач виплатив ОСОБА_3 орендну плату в повному обсязі й відсутні підстави для розірвання договору та стягнення невиплаченої орендної плати.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,0773 га, в тому числі 2,1624 га ріллі та 1,9149 га багаторічних насаджень, 1 лютого 2006 року позивач уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки, текст якого містив умови щодо строку дії договору – 5 років, розміру орендної плати – 1,5% від грошової оцінки землі, такий договір ОСОБА_3 підписав і передав відповідачу для проведення його державної реєстрації.

Керівник ТОВ "Восточная фруктовая компания" в односторонньому порядку до проведення державної реєстрації договору замінив перші три його аркуші й вніс до угоди умови, не погоджені з ОСОБА_3, зокрема, збільшив строк дії договору з 5 до 25 років, зменшив розмір орендної плати за користування ділянкою – багаторічними насадженнями з 1,5% до 0,3% від нормативної грошової оцінки землі, примірник зміненого договору ТОВ "Восточная фруктовая компания" позивачу не надало, але зареєструвало цей договір у Куп’янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру".

Також установлено, що ТОВ "Восточная фруктовая компания" у порушення умов договору оренди належним чином не сплачувало ОСОБА_3 орендну плату за користування земельною ділянкою.

Задовольняючи позов у частині стягнення орендної плати, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 203, 651 ЦК України, Законом України "Про оренду землі" (161-14) , правильно виходив із того, що відповідач у порушення вимог закону на власний розсуд, без погодження з позивачем змінив зміст вже підписаного ОСОБА_3 договору оренди, зокрема зменшив ставку орендної плати за користування земельною ділянкою під багаторічними насадженням, що не відповідає його волевиявленню, яке позивач мав під час укладення договору, до того ж ТОВ "Восточная фруктовая компания" в повному обсязі не сплачувало позивачу орендної плати за користування землею в 2006-2007 роках, що є підставами для розірвання договору та стягнення на користь позивача невиплаченої орендної плати. Оскільки сторони добровільно розірвали договір оренди, в цій частині суд відмовив у задоволенні позову про розірвання договору (а.с. 81).

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, докази оцінені відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково змінив рішення суду першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, а при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, і без законних на те підстав дав їм власну оцінку й не врахував, що факт зміни ТОВ "Восточная фруктовая компания" умов договору в односторонньому порядку без погодження з позивачем установлений судом першої інстанції, і відповідач таких обставин не заперечував.