Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права на частку у спільному майні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2010 року,

У березні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про визнання права на частку у майні. Позивач зазначав, що з травня 2003 року проживав у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_5., з якою в жовтні 2007 року зареєстрував шлюб. Під час спільного проживання, за спільні кошти та для потреб їх сім’ї ними 23 жовтня 2004 року за договором купівлі-продажу було придбано двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, в яку після проведеного ремонту вони вселилися. Квартиру було оформлено на ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. (після укладення з ним шлюбу ОСОБА_5) померла. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина, до якої входить зазначена вище квартира та банківський вклад на суму 2 477 доларів США. Посилаючись на те, що спадкоємці ОСОБА_5. – її діти від першого шлюбу ОСОБА_2. та ОСОБА_3., а також її мати ОСОБА_4. заперечують факт належності спадкового майна ОСОБА_5. на праві спільної власності з ним, позивач просив визнати в судовому порядку за ним право на частку у спільному майні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1. право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 та банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті за договором № 03/19347/1 від 29 липня 2008 року, укладеним в Чернівецькому відділенні Львівської філій АБ "Експрес-Банк" на суму 2 477 доларів США. Право спільної сумісної власності ОСОБА_5. та ОСОБА_1. на зазначене майно припинено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі помилково скасоване рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про визнання спірної квартири та банківського вкладу об’єктами спільної сумісної власності позивача та спадкодавця ОСОБА_5., суд першої інстанції виходив із того, що квартира придбана в жовтні 2004 року під час їх спільного проживання однією сім’ю у фактичних шлюбних стосунках та за спільні кошти, а тому відповідно до ст. 74 СК України вона належить їм на праві спільної сумісної власності, а банківський вклад зроблено ОСОБА_5. вже в період їх зареєстрованого шлюбу, а тому він також є їх спільною власністю. При цьому посилань відповідачів на те, що і квартира придбана, і вклад зроблено за кошти ОСОБА_5., які вона виручила від продажу трикімнатної квартири в м. Коломиї, суд до уваги не взяв, встановивши, що зазначена квартира була не продана, а безоплатно передана ОСОБА_5. в дар ОСОБА_6.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд, переоцінивши зібрані у справі докази, виходив із недоведеності спільного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_5. в період придбання спірної квартири, а також вказав, що оскільки покупцем за договором купівлі-продажу спірної квартири є лише ОСОБА_5., і цей договір ніким не оспорено, то квартира належить лише їй.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Судом першої інстанції встановлено, що під час придбання спірної квартири позивач та спадкодавець ОСОБА_5. проживали однією сім’єю.

Оскільки законодавець пов’язує можливість виникнення спільної сумісної власності жінки та чоловіка на майно з фактом набуття його за час їх проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то висновок апеляційного суду про те, що спірна квартира належить лише ОСОБА_5. по тій причині, що покупцем за договором її купівлі-продажу вказана саме вона і цей договір ніким не оспорено, без спростування факту придбання її в період її спільного проживання з позивачем є помилковим.

Спростовуючи висновок суду першої інстанції про придбання спірної квартири в період проживання позивача однією сім’єю зі спадкодавцем ОСОБА_5. шляхом переоцінки зібраних у справі доказів, апеляційний суд не врахував, що на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а відповідачі в апеляційній скарзі цього встановленого судом першої інстанції факту не оспорювали та посилалися лише на те, що квартира придбана, а банківський вклад зроблено ОСОБА_5. за рахунок коштів, які належали лише їй, тобто на порушення норм процесуального закону вийшов за межі доводів апеляційної скарги. Разом з тим, це посилання було предметом перевірки суду першої інстанції і йому дана належна оцінки в ухваленому ним рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний банківський вклад зроблено ОСОБА_5. в період зареєстрованого шлюбу з позивачем.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні квартира та банківський вклад належать позивачу та спадкодавцю ОСОБА_5. на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, що відповідно до ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 лютого 2010 року скасувати і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.