Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом представництва фірми "Хавако Трейдінг Лімітед" ("Havaco Trading Limited") до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-груп", про стягнення заборгованості за договорами та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до представництва фірми Хавако Трейдінг Лімітед ("Havaco Trading Limited"), третя особа – ОСОБА_7, про визнання договорів поруки і зобов’язань недійсними й припиненими та стягнення винагороди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2009 року,

У квітні 2006 року представництво фірми "Хавако Трейдінг Лімітед" ("Havaco Trading Limited") (далі – Представництво) звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що виступило майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-груп" (далі – ТОВ "Константа-груп") під час укладення останнім 24 вересня 2004 року з акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі – Банк) договору про надання кредитної лінії № 19/1-095/2004. Відповідно до умов укладеного 29 вересня 2004 року між Банком і Представництвом договору застави майнових прав вимоги (майнова порука) останнє передало Банку в заставу майнові права за депозитним сертифікатом № АБ/001506, придбаним згідно з договором від 29 вересня 2004 року про розміщення строкового депозиту з видачею ощадного сертифіката. Відповідно до договору поруки від 29 вересня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взяли на себе зобов’язання солідарно з ТОВ "Константа-груп" відповідати за виконання зобов’язань, що виникли за договором про надання кредитної лінії №19/1-095/2004 і договором майнової поруки № PL/SR-2004/229.

Крім того, 28 вересня 2004 року ОСОБА_6 зобов’язався погасити заборгованість ТОВ "Константа-груп" перед Представництвом у порядку, установленому графіком.

У зв’язку з тим, що ТОВ "Константа-груп" грошові кошти Банку не повернуло, останнім було здійснено списання коштів із Представництва.

Посилаючись на викладене, Представництво просило стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 246 365 доларів США, що еквівалентно 1 244 143 грн. 25 коп., проценти за несвоєчасне виконання зобов’язання в розмірі 36 360 грн., збитки в розмірі 57 570 грн. і судові витрати в розмірі 1 730 грн.

У серпні 2007 року Представництво звернулось до суду з позовом, зазначаючи, що виступило майновим поручителем ТОВ "Константа-груп" під час укладення останнім 29 квітня 2004 року з Банком договору про надання кредитної лінії № 19/1-096/2004. Відповідно до умов укладеного 30 квітня 2004 року між Банком і Представництвом договору застави майнових прав вимоги (майнова порука) останнє передало Банку в заставу майнові права за депозитним сертифікатом № АБ/003444, придбаним згідно з договором від 14 травня 2004 року про розміщення строкового депозиту з видачею ощадного сертифіката. Відповідно до договору поруки від 29 квітня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 взяли на себе зобов’язання солідарно з ТОВ "Константа-груп" відповідати за виконання зобов’язань, що виникли за договором про надання кредитної лінії № 19/1-096/2004 і договором майнової поруки № PL/SR-2004/228.

Крім того, 20 серпня 2004 року ОСОБА_6 зобов’язався погасити заборгованість ТОВ "Константа-груп" перед Представництвом у порядку, установленому графіком.

У зв’язку з тим, що ТОВ "Константа-груп" грошові кошти Банку не повернуло, останнім було здійснено списання коштів із Представництва.

Посилаючись на викладене, Представництво просило стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 1 317 624 грн. 68 коп., проценти за несвоєчасне виконання зобов’язання в розмірі 101 611 грн. 65 коп., збитки в розмірі 161 302 грн. 50 коп. і судові витрати в розмірі 1 730 грн.

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом, зазначаючи, що договір поруки від 29 вересня 2004 року та зобов’язання від 20 серпня 2004 року укладені з порушенням чинного законодавства, тому просив визнати вказані договір і зобов’язання недійсними та стягнути з Представництва сплачені ним 116 230 грн. 80 коп.

У процесі судового розгляду ОСОБА_6 доповнив і уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними й припиненими: договори поруки від 29 квітня 2004 року та від 29 вересня 2004 року, зобов’язання від 20 серпня 2004 року та від 28 вересня 2004 року; стягнути з Представництва незаконно отриману винагороду в розмірі 23 016 доларів США та в розмірі 20 280 доларів США, що еквівалентно 111 680 грн. 53 коп. і 98 404 грн. 64 коп. відповідно.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року в задоволенні позову Представництва відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано припиненими договори поруки від 29 квітня 2004 року та від 29 вересня 2004 року, укладені між Представництвом і ОСОБА_6, ОСОБА_7 Визнано припиненими зобов’язання ОСОБА_6 від 20 серпня 2004 року та від 28 вересня 2004 року, виписані ним на користь Представництва. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Представництва задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Представництва заборгованість за договором про надання кредитної лінії від 24 вересня 2004 року № 19/1-095/2004 у розмірі 1 244 143 грн. 25 коп., проценти за несвоєчасне виконання зобов’язання в розмірі 36 360 грн., збитки в розмірі 57 570 грн., судові витрати в розмірі 1 730 грн., заборгованість за договором про надання кредитної лінії від 29 квітня 2004 року № 19/1-096/2004 у розмірі 1 317 624 грн. 68 коп., проценти за несвоєчасне виконання зобов’язання в розмірі 101 611 грн. 65 коп., збитки в розмірі 161 302 грн. 50 коп. і судові витрати в розмірі 1 730 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що висновок районного суду про те, що при зверненні до суду з указаними позовами Представництвом пропущено річний строк, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України, у зв’язку із чим втрачено право вимоги за договорами поруки та зобов’язаннями, є помилковим, тому що до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк позовної давності. Оскільки Представництво, будучи майновим поручителем, виконало зобов’язання ТОВ "Константа-груп" перед Банком, у зв’язку із чим до нього перейшли права кредитора в цьому зобов’язанні, вимоги Представництва про стягнення заборгованості, процентів за прострочення виконання зобов’язання та збитків підлягають задоволенню. Зустрічний позов ОСОБА_6 є необґрунтованим, оскільки Представництво зареєстровано в Україні відповідно до вимог чинного законодавства, наділено необхідними повноваженнями, діє в інтересах фірми "Хавако Трейдінг Лімітед" ("Havaco Trading Limited"), не є фінансовою установою й не надає фінансових послуг, тому не потребує ліцензії на право надання фінансових послуг для того, щоб виступити гарантом виконання зобов’язань. Крім того, ліквідація боржника (ТОВ "Константа-груп") не є припиненням зобов’язання в поручителя, тому що боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність, що передбачає обов’язок кожного виконати зобов’язання в повному обсязі.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Представництво виступило майновим поручителем ТОВ "Константа-груп" під час укладення останнім 29 квітня 2004 року з Банком договору про надання кредитної лінії № 19/1-096/2004. У зв’язку із цим 30 квітня 2004 року між Банком і Представництвом було укладено договір застави майнових прав вимоги № PL/SR-2004/228, за умовами якого останнє передало Банку в заставу майнові права за депозитним сертифікатом № АБ/003444, придбаним згідно з договором від 14 травня 2004 року про розміщення строкового депозиту з видачею ощадного сертифіката.

29 квітня 2004 року між Представництвом і ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір поруки, відповідно до якого останні взяли на себе зобов’язання солідарно з ТОВ "Константа-груп" відповідати за виконання зобов’язань, що виникли за договором про надання кредитної лінії № 19/1-096/2004 та додатковими угодами до нього.

20 серпня 2004 року ОСОБА_6 виписав зобов’язання, в якому зобов’язався погасити в разі виникнення заборгованість ТОВ "Константа-груп" перед Представництвом за договором про надання кредитної лінії та договором майнової поруки протягом трьох банківських днів з дня порушення зобов’язання в повному обсязі, а також виплатити винагороду в готівковій формі за користування протягом 130 календарних днів грошовими коштами за кредитними договорами в розмірі 20 280 доларів США.

Оскільки ТОВ "Константа-груп" грошові кошти Банку не повернуло, останнім було здійснено списання коштів із Представництва в розмірі 260 915 доларів США та 78 центів.

Також Представництво виступило майновим поручителем ТОВ "Константа-груп" під час укладення останнім 24 вересня 2004 року з Банком договору про надання кредитної лінії № 19/1-095/2004. У зв’язку із цим 29 вересня 2004 року між Банком і Представництвом було укладено договір застави майнових прав вимоги № PL/SR-2004/229, за умовами якого останнє передало Банку в заставу майнові права за депозитним сертифікатом № АБ/001506, придбаним згідно з договором від 29 вересня 2004 року про розміщення строкового депозиту з видачею ощадного сертифіката.

29 вересня 2004 року між Представництвом і ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено договір поруки, відповідно до якого останні взяли на себе зобов’язання солідарно з ТОВ "Константа-груп" відповідати за виконання зобов’язань, що виникли за договором про надання кредитної лінії № 19/1-095/2004 та додатковими угодами до нього.

28 вересня 2004 року ОСОБА_6 виписав зобов’язання, в якому зобов’язався погасити в разі виникнення заборгованість ТОВ "Константа-груп" перед Представництвом за договором про надання кредитної лінії та договором майнової поруки протягом трьох банківських днів з дня порушення зобов’язання в повному обсязі, а також виплатити винагороду в готівковій формі за користування протягом 194 календарних днів грошовими коштами за кредитними договорами в розмірі 32 592 доларів США.

Оскільки ТОВ "Константа-груп" грошові кошти Банку не повернуло, останнім було здійснено списання коштів із Представництва в розмірі 246 365 доларів США.

Згідно з пп. 1.1, 1.2 зазначених договорів поруки поручителі зобов’язуються солідарно з ТОВ "Константа-груп" у повному обсязі відповідати перед кредитором (Представництвом) за виконання товариством зобов’язань, що виникли за кредитними договорами. Відповідальність поручителів та товариства перед кредитором наступає в тому випадку, якщо кредитор здійснює відповідно до договорів майнової поруки погашення заборгованості товариства перед Банком за невиконання товариством розрахунків згідно з кредитними договорами.

Тобто ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зобов’язались відповідати перед Представництвом за виконання ТОВ "Константа-груп" зобов’язань щодо сплати заборгованості за кредитними договорами в разі, якщо Банк стягне цю заборгованість з Представництва згідно з умовами договорів майнової поруки.

Зобов’язання ОСОБА_6, виписані ним 20 серпня 2004 року та 28 вересня 2004 року на користь Представництва, містять аналогічне визначення основного зобов’язання.

Таким чином, порука та вказані зобов’язання забезпечували виконання основного зобов’язання – зобов’язання ТОВ "Константа-груп" сплатити Представництву заборгованість за кредитними договорами у разі, якщо Банк стягне її з останнього.

Пунктом 5.1 договорів поруки строк виконання основного зобов’язання не встановлений, він визначений моментом пред’явлення Представництвом вимоги.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України, якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Ураховуючи викладене, Представництву як кредитору слід було звернутись з позовом до поручителів (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) за договорами поруки від 29 квітня 2004 року та від 29 вересня 2004 року протягом одного року від дня укладання цих договорів.

Зобов’язання ОСОБА_6, виписані ним 20 серпня 2004 року та 28 вересня 2004 року на користь Представництва, за своїм змістом є порукою, в яких також не визначено строк основного зобов’язання, тому до правовідносин, які виникли з них, застосовується річний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Оскільки Представництво звернулось до суду з указаними позовами 26 квітня 2006 року та 29 серпня 2007 року, районний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк на пред’явлення цих позовів до відповідачів, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України, у зв’язку із чим втрачено право вимоги за договорами поруки та зобов’язаннями ОСОБА_6; висновок апеляційного суду про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк позовної давності, є помилковим.

Також неправильним є посилання апеляційного суду на ухвалу Верховного Суду України від 14 березня 2008 року у справі за скаргою ОСОБА_6 про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2006 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2006 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2007 року у справі за позовом представництва фірми "Хавако Трейдінг Лімітед" ("Havaco Trading Limited") до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, оскільки вона втратила законну силу відповідно до ч. 2 ст. 363 ЦПК України внаслідок перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 липня 2006 року у зв’язку з нововиявленими обставинами та його скасування (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2008 року).

Ураховуючи те, що порука за вказаними договорами поруки та зобов’язаннями ОСОБА_6 припинилась унаслідок непред’явлення Представництвом позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7 протягом одного року від дня укладення цих угод, тобто задовго до 21 серпня 2008 року – ліквідації ТОВ "Константа-груп", то висновок суду першої інстанції про те, що договори поруки та зобов’язання ОСОБА_6 припинились у зв’язку з ліквідацією ТОВ "Константа-груп" і припиненням основного зобов’язання, є зайвим, однак на правильність вирішення спору не впливає.

Отже, виходячи з установлених обставин справи та з урахуванням положень ст. 559 ЦК України суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2009 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009 року залишити в силі .

Ухвала оскарженню не підлягає.