розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим", Міністерства оборони України до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, витребування майна шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим", Міністерства оборони України про визнання приміщення жилим і визнання права на проживання в приміщенні за касаційною скаргою центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2009 року,

У листопаді 2007 року центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (далі – Центр "Крим") та Міністерство оборони України звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що розпорядженням начальника Алуштинського гарнізону від 18 травня 1998 року ОСОБА_3 та членам його сім’ї надано дозвіл на тимчасове проживання в приміщенні дитячого садка. Зазначали, що в теперішній час, у зв’язку з реконструкцією будівлі дитячого садка під житло, проживання відповідачів у спірному приміщенні перешкоджає власнику будинку – Міністерству оборони України – здійснювати свої права власника. Просили усунути перешкоди в користуванні приміщенням дитячого садка № 9 "Теремок", що розташований за адресою: м. Алушта, АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідачів зі спірного приміщення.

У грудні 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 139 кв.м жилим приміщенням державного житлового фонду та визнання за ними права на проживання в спірному приміщенні. Указували, що отримали це нежитлове приміщення для постійного проживання на підставі наказу начальника Алуштинського гарнізону від 18 травня 1998 року. Цим же наказом їм було дозволено провести реконструкцію приміщення під житло. Після проведення ними реконструкції спірне приміщення відповідає вимогам житлового приміщення, однак рішення виконавчого комітету Партенітської селищної ради Автономної Республіки Крим із цього приводу не прийняте. Просили задовольнити їхній позов.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2009 року, у задоволенні позову Центру "Крим" та Міністерства оборони України відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Центр "Крим" просить скасувати судові рішення в частині відмови Центру "Крим" у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права йпорушення норм процесуального права.

Рішення в частині відмови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позову не оскаржується.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що приміщення, щодо якого виник спір, знаходиться у двоповерховій будівлі дитячого садка на 140 місць, загальною площею 970 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Зазначена будівля належить на праві власності державі в особі Верховної Ради України та знаходиться в оперативному управління Міністерства оборони України (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2004 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 15 жовтня 2004 року № 1113 та зареєстроване як житлова будівля в Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації 15 грудня 2004 року) (а.с. 91, 92).

Згідно з наказом заступника Командувача військами Південного оперативного командування по будівництву та розквартируванню військ від 15 січня 2001 року та актом приймання-передачі основних засобів від 17 червня 2002 року № 2/2 будівля дитячого садку передана на баланс Центру "Крим", який є правонаступником Центрального військового санаторію "Крим" і територіального центру курортології та реабілітації Збройних Сил України "Крим" (а.с. 5).

7 жовтня 2004 року рішенням виконавчого комітету Партенітської селищної ради Автономної Республіки Крим № 347 будівлі дитячого садка "Теремок" присвоєно поштову адресу: м. Алушта, АДРЕСА_1 (а.с. 93).

За клопотанням керівництва Алуштинського ГО ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 24 жовтня 1996 року, 25 жовтня 1996 року адміністрацією Центрального військового санаторію "Крим" виділено працівникові міліції смт Партеніт ОСОБА_3 на його сім’ю у складі 4 осіб для тимчасового проживання нежитлові приміщення в дитячому садку "Теремок" (а.с. 70, 71).

4 лютого 1997 року Центральним комунальним експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України прийнято рішення № 144/2\38 про виконання робіт з переобладнання дитячого санаторію "Крим" (дитячий садок "Теремок", що розташований у АДРЕСА_1) під житло за рахунок коштів, отриманих санаторієм від комерційної діяльності.

У зв’язку з відсутністю в санаторію "Крим" грошових коштів на проведення реконструкції, на підставі клопотання начальника комунальної експлуатаційної частини Кримського району від 5 травня 1998 року №№ 174, 175, начальником Алуштинського гарнізону видано розпорядження від 18 травня 1998 року, яким приміщення дитячого садка "Теремок" підлягали передачі після прийняття відповідного рішення селищною радою окремим сім’ям, у тому числі сім’ї ОСОБА_3, для використання як службового житлового фонду та дозволено зробити за рахунок власних коштів проживаючих реконструкцію займаних нежитлових приміщень під житло. Цим же розпорядженням установлено плату за користування цими приміщеннями (а.с. 68, 69).

Наказом начальника Центру "Крим" від 14 травня 2008 року № 124 розпорядження начальника центрального військового санаторію "Крим" від 25 жовтня 1996 року про виділення для проживання родині ОСОБА_3 нежитлового приміщення в будівлі дитячого садка "Теремок" скасовано (а.с. 161).

Наказом начальника Бахчисарайського гарнізону від 16 травня 2008 року № 19 розпорядження начальника Алуштинського гарнізону від 18 травня 1998 року також скасовано (а.с. 151).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Центру "Крим", суд першої інстанції в обґрунтування своєї відмови посилався на норму ст. 58 Конституції України та норми житлового законодавства, які регулюють правовідносини у сфері забезпечення права громадянина на житло, належного використання і схоронності житлового фонду та інші житлові відносини.

При цьому рішення суду першої інстанції в порушення норм ст. ст. 213, 215 ЦПК України не містить мотивів та норм закону, з яких виходив суд, відмовляючи Центру "Крим" у задоволенні позову.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі правильно зазначив, що ОСОБА_3 разом із сім’єю вселився до спірного нежитлового приміщення не самоправно, а за розпорядженням самого балансоутримувача цього приміщення від 25 жовтня 1996 року спочатку тимчасово, а за розпорядженням від 18 травня 1998 року – постійно, у зв’язку із чим у власника відсутні передбачені нормою ст. 387 ЦК України підстави для витребування цього майна з володіння й користування відповідачів, оскільки майно вибуло з володіння власника за його власною волею.

Апеляційний суд також правильно вважав, що у сторін у 1998 році виникли правовідносини майнового найму, які відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) регулюються нормою ст. 759 ЦК України, а тому визнав необґрунтованими доводи Центру "Крим" про те, що відповідачі користуються спірним нежитловим приміщенням незаконно, без правових підстав.

Виходячи з установлених судом обставин справи та вирішуючи спір на засадах змагальності й диспозитивності апеляційний суд дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються нормою ст. 759 ЦК України, а відтак вимоги Центру "Крим", заявлені з підстав, передбачених ст. ст. 391, 187 ЦК України, не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і враховуючи, що з підстав передбачених ст. 759 ЦК України, Центром "Крим" вимог до ОСОБА_3 не заявлялося та те, що суди правильно вирішили спір Центру "Крим" у межах заявлених ним вимог (ст. ст. 387, 391 ЦК України), підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 червня 2009 року залишити без змін.