розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною за касаційною скаргою акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на рішення апеляційного суду

м. Севастополя від 27 серпня 2009 року,

У січні 2009 року акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля "Хонда CR-V", 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, укладений між відповідачами 7 серпня 2008 року на товарній біржі "Ваш дім".

Зазначав, що автомобіль "Хонда CR-V", 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, знаходиться під заставою в АКБ "Укрсоцбанк", однак ОСОБА_1 у порушення вимог ст. 586 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) продала вказане заставлене майно ОСОБА_2 без згоди заставодержателя.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року позов АКБ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля "Хонда CR-V", 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, укладений 7 серпня 2008 року на товарній біржі "Ваш дім" № А-97-ТБ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Повернуто сторони до попереднього стану, при цьому зобов’язано ОСОБА_2 повернути зазначений вище автомобіль ОСОБА_1., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 270 194 грн. 05 коп. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АКБ "Укрсоцбанк" судові витрати в сумі 1 730 грн. і на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 27 серпня 2009 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року скасовано, у задоволенні позову АКБ "Укрсоцбанк" відмовлено.

АКБ "Укрсоцбанк" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду м. Севастополя від 27 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочиину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Частково задовольняючи позов АКБ "Укрсоцбанк", суд першої інстанції, виходив із того, що договір купівлі-продажу автомобіля є недійсним, оскільки не відповідає вимогам закону – укладений без згоди заставодержавтеля, у зв’язку із чим кожна зі сторін згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд указував на те, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, посилався на підстави, які не передбачені нормами цивільного законодавства (ст. ст. 215-235 ЦК України (435-15) ) як підстави для визнання угоди недійсною.

Згідно зі ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом ст. 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Разом із тим реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Також майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, – з підстав, передбачених ч. 1 ст 388 ЦК України (435-15) .

Право віндикаційного позову належить власнику майна.

Апеляційним судом правильно встановлено, що позов про визнання відплатного договору купівлі-продажу майна пред’явлено особою, яка не була стороною договору, тобто АКБ "Укрсоцбанк", який вважав, що заставодавець без його згоди не мав права відчужувати заставлене майно.

У такому разі, як зазначив суд, це майно не може бути йому передане в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки АКБ "Укрсоцбанк" не був стороною оспореного договору.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі – Закон) право витребувати майно у добросовісного набувача надане власнику майна, яким АКБ "Укрсоцбанк" не є. Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено право обтяжувача майна, яким є АКБ "Укрсоцбанк", якщо його права порушені внаслідок дій боржника (відчуження майна без згоди заставодержателя), на відшкодування завданих збитків. Законом (1255-15) не передбачено право заставодержателя (обтяжувача майна) вимагати визнання договору купівлі-продажу заставленого майна недійсним.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги й матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, то касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду – залишити без змін.