розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Житлосервіс № 15" до ОСОБА_1 яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 9 липня 2009 року,

У січні 2005 року комунальне підприємство "Житлосервіс № 15" (далі – КП "Житлосервіс № 15") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина, ОСОБА_2, в якому просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням – кімнатою № 112 у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Зазначало, що ОСОБА_1 є наймачем указаної вище кімнати в гуртожитку, який знаходиться на балансі та обслуговуванні КП "Житлосервіс".

Посилаючись на те, що відповідачка більше ніж два роки без поважних причин у кімнаті не проживала, про місце свого знаходження адміністрацію не повідомляла, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 9 липня 2009 року, ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином,

ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням – кімнатою № 112 у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду

м. Севастополя від 9 липня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є гуртожитком та знаходиться на балансі КП "Житлосервіс № 15".

Відповідачка ОСОБА_1 та її неповнолітній син, 1991 року народження, зареєстровані в кімнаті № 112 у зазначеному гуртожитку з 9 серпня 1994 року.

Також під час розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема копіями актів фактичного проживання мешканців гуртожитку, складених працівниками КП "Житлосервіс № 15" 1 червня 2004 року та 5 січня 2005 року в присутності мешканців гуртожитку, те, що в період із 1 лютого 2004 року до 31 грудня 2004 року відповідачка та її неповнолітній син у гуртожитку не проживали.

Відповідно до норм ст. 71 Житлового кодексу України (далі – ЖК України (5464-10) ) при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, у тому числі за кордоном, – протягом усього часу виконання цієї роботи.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову КП "Житлосервіс № 15" та визнаючи ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином, ОСОБА_2., такими, що втратили право користування жилим приміщенням у гуртожитку, без надання іншого жилого приміщення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності факту непроживання відповідачки більше шести місяців у кімнаті № 112 у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки викладені в касаційні скарзі доводи та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, то касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 9 липня 2009 року залишити без змін.