розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання незаконними дій і бездіяльності посадових осіб, визнання незаконними розпоряджень міського голови та контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якому просила визнати незаконним і скасувати розпорядження міського голови м. Мелітополя від 27 листопада 2007 року № 825-к, яким її було визнано такою, що пройшла випробувальний термін на посаду директора Центру реабілітації та соціальної адаптації інвалідів Мелітопольської міської ради, і зобов’язано укласти з нею відповідний контракт; скасувати укладений з нею 28 листопада 2007 року контракт; визнати незаконною відмову в наданні їй чергової відпустки; визнати незаконною та такою, що принижує її честь і гідність, службову записку заступника начальника юридичного відділу виконавчого комітету Мелітопольської міської ради; визнати незаконними проведення засідання комісії зі службового розслідування та протокол від 4 червня 2008 року; скасувати розпорядження міського голови від 4 серпня 2008 року про розірвання з нею контракту та звільнення з посади директора центру; поновити її на посаді директора центру: стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати вартість оздоровчої путівки та моральну шкоду.

4 листопада 2008 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, в якій зазначила відповідачем у справі Мелітопольську міську раду Запорізької області, замість голови Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 березня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підстав для визнання незаконним розпорядження Запорізького міського голови від

27 листопада 2007 року № 825-К про укладення з ОСОБА_1 контракту як з директором Центру реабілітації та соціальної адаптації інвалідів Мелітопольської міської ради на строк з 28 листопада 2007 року до

28 листопада 2008 року немає, отже, вимоги про визнання незаконним самого контракту також безпідставні. Крім того, указано, що позивачка звернулась до суду з вимогами про визнання укладеного з нею контракту незаконним із порушенням строку, установленого ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України (322-08) ), оскільки як про розпорядження Запорізького міського голови від 27 листопада 2007 року № 825-К про необхідність укладення з нею контракту, так і про укладення з нею цього контракту вона дізналась 28 листопада 2007 року під час підписання контракту.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання розпорядження міського голови м. Мелітополя від 4 серпня 2008 року про звільнення незаконним, суди посилались на п. 25.2 контракту, відповідно до якого контракт може бути розірваний з ініціативи наймача (міського голови), а директор Центру реабілітації та соціальної адаптації інвалідів Мелітопольської міської ради може бути звільнений у разі одноразового грубого порушення законодавства та обов’язків, передбачених контрактом, у результаті чого для центру настали негативні наслідки.

Грубі порушення трудових обов’язків виразились у тому, що ОСОБА_1 свідомо, усупереч розробленому проекту рішення Мелітопольської міської ради "Про зміну найменування, затвердження Положення про Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Мелітопольської міської ради" та Положення центру, розробленого на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 13 лютого 2007 року № 48 (z0201-07) , надала до апарату Мелітопольської міської ради Положення про Центр реабілітації дітей-інвалідів, в якому був відсутній розділу "Структура Центру", і таке Положення було затверджено рішенням сесії Мелітопольської міської ради від 27 травня 2008 року та призвело до порушень строків виплати заробітної плати, унеможливило внесення відповідних змін до трудових книжок працівників центру.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також посилався на пропущення позивачкою строку для звернення з позовом до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, особа може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми при вирішенні питання дотримання особою строків на звернення з позовом суд зобов’язаний встановити, коли особа отримала копію наказу про звільнення або трудову книжку, а також проміжок часу до подання відповідного позову до суду.

Так, первісний позов до суду, в якому порушувалось і питання про поновлення на роботі, ОСОБА_1 подала 8 серпня 2008 року (а.с.1), а другу позовну заяву зі зміненим відповідачем – 4 листопада 2008 року (а.с. 76).

Суд у рішенні зазначив, що ОСОБА_1 подала позов до суду 4 листопада 2008 року й пропустила строк, установлений ст. 233 КЗпП України на звернення до суду, не врахувавши при цьому, що заява від 4 листопада 2008 року фактично містила вимоги про заміну неналежного відповідача та виділення вимог до міського голови м. Мелітополя Сичова Д.В. щодо видачі розпорядження про укладення з нею контракту в окреме провадження. Прийняття до розгляду заяви зі заміненим відповідачем відповідно до ст. 33 ЦПК України здійснюється судом без припинення розгляду справи.

Суди також належним чином не перевірили доводів позивачки й щодо відсутності підстав для її звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, оскільки вона готувала лише проект Положення про Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Мелітопольської міської ради, який у подальшому узгоджувався в секретаріаті міської ради, а саме Положення було затверджене 27 травня 2008 року колективним органом – сесією Мелітопольської міської ради, як не перевірили і дотримання строку застосування дисциплінарного стягнення.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення ухвалені з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 березня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.