Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат та одноразової допомоги за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачем у період з 1 березня 2002 року до 1 січня 2007 року під час вирішення питання про перерахування щомісячних страхових виплат неправильно застосовувався коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Висновком МСЕК від 22 березня 2005 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 50 % вперше у зв’язку з професійним захворюванням, 10% повторно у зв’язку з трудовим каліцтвом. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі - Відділення) від 25 березня 2005 року № 1012 йому нараховано одноразову допомогу в розмірі 16 400 грн. Вважаючи, що вказана сума не відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року (далі – Закон України від 23 вересня 1999 року (1105-14) ), просив стягнути з відповідача на його користь 73 752 грн.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_6 2 465 грн. 06 коп. недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 1 березня 2002 року до 31 грудня 2006 року та 73 752 грн. одноразової допомоги. Зобов’язано Відділення з 1 січня 2007 року щомісяця сплачувати ОСОБА_6 1 478 грн. 85 коп. страхових виплат до наступного перерахування. Стягнуто з Відділення 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі Відділення просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що в разі повторного ушкодження здоров’я, пов’язаного з іншим професійним захворюванням або травмою, обмеження страхової виплати одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, законодавством не передбачено. При нарахуванні позивачу страхових виплат Відділення неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України від 23 вересня 1999 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону України від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону України від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. – 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону - у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону України від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

З матеріалів справи вбачається, що Відділенням проводились перерахування ОСОБА_6 щомісячних страхових виплат відповідно до постанов правління Фонду: від 14 березня 2002 року № 15 (v0015583-02) (на коефіцієнт 1,193), від 4 березня 2003 року № 3 (v0003583-03) (на коефіцієнт 1,182), від 15 березня 2004 року № 17 (на коефіцієнт 1,152), від 28 лютого 2005 року № 3 (v0003583-05) (на коефіцієнт 1,238), від 6 березня 2006 року № 3 (v0003583-06) (на коефіцієнт 1,203), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведене Відділенням перерахування ОСОБА_6 належних щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судами був зроблений із порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону України від 23 вересня 1999 року.

Судом установлено, що позивач під час виконання трудових обов’язків одержав травму й висновком МСЕК від 22 березня 2005 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких 50 % вперше у зв’язку з професійним захворюванням, 10% повторно у зв’язку з трудовим каліцтвом.

Постановою Відділення від 25 березня 2005 року нараховано ОСОБА_6 одноразову допомогу в розмірі 16 400 грн.

Стаття 34 Закону України від 23 вересня 1999 року регламентує нарахування щомісячних страхових виплат та інших виплат на відшкодування шкоди.

Частина 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року встановлює порядок нарахування одноразової страхової виплати потерпілому у разі стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК.

Абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року визначає порядок перерахування суми одноразової страхової допомоги потерпілому при встановленні іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, установленого повторним обстеженням МСЕК.

При цьому в абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року встановлено, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року такого обмеження не містить. Але, ураховуючи те, що абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року не є спеціальною нормою стосовно абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року та в цьому абзаці не встановлюються нові правила визначення розміру раніше призначеної страхової виплати, обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати, встановлене абз. 1 ч. 2 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року, повинно застосовуватись і при визначенні розміру одноразової страхової допомоги під час встановлення іншої професійної хвороби або іншого каліцтва тощо, що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення одноразової страхової допомоги.

Оскільки фактичні обставини справи встановлені судами правильно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 341 ЦПК України постановлені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.