Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Київметробуд", Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Святошинської районної державної адміністрації м. Києва, треті особи: ОСОБА_2, комунальне підприємство "Київський метрополітен", про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за скаргою відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами ухвали Верховного Суду України від 4 березня 2009 року,

У листопаді 2001 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про захист права власності, примусове виконання зобов’язання та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він був власником будинку АДРЕСА_1, право приватної власності на який було припинено у зв’язку з вилученням земельної ділянки для будівництва Святошинсько-Броварської лінії метрополітену, а йому надана інша земельна ділянка по АДРЕСА_2

Генеральним підрядником будівництва будинку, замість знесеного, виступило відкрите акціонерне товариство "Київметробуд" (далі – ВАТ "Київметробуд").

За кошти замовника будівництва – Київської дирекції будівництва метрополітену комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі–КП "Київський метрополітен") – для ОСОБА_3 було збудовано жилий будинок за типовим проектом, який прийнято до експлуатації в січні 2001 року.

У квітні 2001 року він та члени його сім’ї помітили, що в будинку з’явились невеликі тріщини; у подальшому цей процес посилився, що призвело до погіршення стану всього будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер і судом до участі у справі в якості правонаступника було притягнуто ОСОБА_1, яка згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 8 листопада 2002 року Дванадцятою Київською державної нотаріальною конторою, є власником будинку АДРЕСА_2

ОСОБА_1 у грудні 2007 року уточнила свої позовні вимоги, просила стягнути на її користь солідарно з ВАТ "Київметробуд", Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації 1 817 299 грн., з яких: 1 266 636 грн. – збитки, пов’язані з відновленням будинку та господарських споруд, 285 703 грн. – неотримані доходи та 264 960 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У березні 2003 року КП "Київський метрополітен" звернулося до суду із зустрічним позовом, в якому просило зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ремонтних робіт і переселити їх на час виконання відновлювальних робіт до квартири АДРЕСА_3

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2007 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до КП "Київський метрополітен" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди й відмову КП "Київський метрополітен" від зустрічного позову до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про усунення перешкод у проведенні ремонтних робіт шляхом виселення; провадження у справі в цій частині закрито.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Київметробуд" на користь ОСОБА_1 1 266 636 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 7 126 грн. 46 коп. судових витрат та на користь держави 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2008 року вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 березня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2008 року скасовано та залишено в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року.

У поданій скарзі ВАТ "Київметробуд" просить скасувати ухвалу Верховного Суду України від 4 березня 2009 року у зв'язку з винятковими обставинами та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції. Зокрема, як на підставу перегляду посилається на неоднозначне застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону, а саме ст. 5 Цивільного кодексу України, згідно з якою акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. ВАТ "Київметробуд" також посилається на те, що в ухвалі Верховного Суду України від 4 березня 2009 року застосовані норми ЦК України (435-15) (ст. ст. 1210, 1211) до правовідносин, які виникли в 2001 році, а в ухвалі Верховного Суду України від 7 грудня 2005 року застосовані норми ЦК УРСР (1540-06) (ст. ст. 440, 440-1) до таких саме правовідносин.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв’язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду у касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону, а також визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов’язання України.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: ЦК УРСР (1540-06) 1963 року та Земельний кодекс Української РСР 1990 (561-12) року, підтвердженням чого є такі обставини.

3 матерiалiв справи вбачається, що ОСОБА_3 був власником будинку АДРЕСА_1 право власності на який було припинено у зв'язку з вилученням земельної ділянки, відведеної КП "Київський метрополітен" для будівництва Святошинсько-Броварської лінії метрополітену.

КП "Київський метополiтен", якому було відведено земельну ділянку, замовив генеральному пiдрядниковi – ВАТ "Київметробуд" – будівництво будинку № 22 на вул. Жовтневій у м. Києві, про що між ними було укладено контракт № 7/98 від 15 січня 1998 року та додаткову угоду № 7/2000 від 15 січня 2000 року.

22 січня 2001 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_2 У квітні 2001 року ОСОБА_3 та члени його сім’ї помітили, що в будинку з'явились невеликі тріщини. У подальшому цей процес посилився, що призвело до погіршення стану всього будинку.

Матеріальна шкода, яка була спричинена неякісним будівництвом, склала за висновком експертизи 1 266 636 грн.

Відповідно до ст. 440 ЦК УРСР, чинної на час виникнення правовідносин, шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Ця норма застосовується до деліктних правовідносин.

Необхідність застосування в цій справі ЦК УРСР (1540-06) 1963 року підтверджується однаковим застосовуванням судом касаційної інстанції положень актів цивільного законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема: ухвалою Верховного Суду України від 19 жовтня 2005 року, в якій застосовано норми глави 36 ЦК УРСР (1540-06) 1963 року; ухвалою Верховного Суду України від 30 листопада 2005 року, в якій застосовано норми ст. 154 ЦК УРСР 1963 року; ухвалою Верховного Суду України від 14 грудня 2005 року, в якій застосовано норми ст. 7 ЦК УРСР 1963 року; рішенням колегії Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 жовтня 2005 року, в якому застосовано норми ст. 392 ЦК УРСР 1963 року; ухвалою Верховного Суду України від 24 вересня 2008 року, в якій застосовано норми Земельного кодексу Української РСР 1990 (561-12) року; ухвалою Верховного Суду України від 12 січня 2006 року, в якій застосовано норми ст. 47 ЦК УРСР 1963 року; ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2008 року, в якій застосовано норми ст. ст. 71, 76 ЦК УРСР 1963 року; ухвалою Верховного Суду України від 5 листопада 2008 року, в якій застосовано норми ст. 41 ЦК УРСР 1963 року; ухвалою Верховного Суду України від 20 серпня 2008 року, в якій застосовано норми ст. 125 Земельного кодексу Української РСР 1990 року; ухвалою Верховного Суду України від 21 червня 2006 року, в якій звернуто увагу на необхідність урахування положень пп. 1, 4 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (435-15) щодо правовідносин, що виникли до набрання ними чинності; ухвалою Верховного Суду України від 23 лютого 2006 року, в якій звернуто увагу на необхідність урахування положень п. 5 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (435-15) щодо правовідносин, що виникли до набрання ними чинності.

Стаття 1210 ЦК України, на яку посилався районний суд та Верховний Суд України в ухвалі від 4 березня 2009 року, діє з 1 січня 2004 року та передбачає відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків роботи (послуг) виконавцем, тобто застосовується до договірних правовідносин.

У зв’язку з тим, що між позивачем і відповідачем – ВАТ "Київметробуд" - не було договірних відносин, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові до ВАТ "Київметробуд".

Оскільки Верховний Суд України помилково скасував рішення апеляційного суду, ухвала Верховного Суду України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 354, 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" задовольнити.

Ухвалу Верховного Суду України від 4 березня 2009 року скасувати.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.