Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Суха Балка", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок сум відшкодування шкоди та страхових виплат, стягнення недоплати по відшкодуванню шкоди у зв’язку з порушенням строків її виплати за скаргою відкритого акціонерного товариства "Суха Балка" про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2005 року, ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2006 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 2006 року

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ "Суха Балка"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок сум відшкодування шкоди та страхових виплат, стягнення недоплати по відшкодуванню шкоди у зв’язку з порушенням строків її виплати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1961 року працював на різних роботах на шахті ім. Фрунзе ВАТ "Суха Балка". Під час роботи у відповідача він отримав професійне захворювання – вібраційну хворобу; висновком МСЕК у 1990 році йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності, у 1991 році – 60 %, а з 2001 року – 60 % втрати професійної працездатності безстроково. Указував, що підприємство призначало та проводило неодноразові перерахунки сум відшкодування шкоди. Останнім наказом ВАТ "Суха Балка" від 13 червня 2000 року № 190/2000 ОСОБА_1. призначено відшкодування шкоди в розмірі 168 грн. Вважав, що підприємство неправильно призначало та виплачувало суму відшкодування шкоди, оскільки було допущено заниження йнезастосування коефіцієнта фактичного збільшення тарифних ставок і окладів. Просив стягнути з ВАТ "Суха Балка" 30 753 грн. 94 коп. недоплати по відшкодуванню шкоди за період з 1 лютого 1995 року до 1 квітня 2001 року, компенсацію втрати частини щомісячних виплат у зв’язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 12 531 грн. 54 коп. за період з 1 січня 1998 року до 1 січня 2000 року; стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області недоплату щомісячних страхових виплат з 1 квітня 2001 року до 1 червня 2005 року в розмірі 39 663 грн. 29 коп. та зобов’язати відділення Фонду з 1 червня 2005 року щомісяця проводити виплату страхових виплат у розмірі 1 715 грн. 98 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Суха Балка" на користь ОСОБА_1. заборгованість із щомісячних виплат відшкодування шкоди за період з 1 лютого 1995 року до 1 квітня 2001 року в розмірі 27 762 грн. 12 коп. одноразово, компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв’язку з порушенням строків виплати за період з 1 січня 1998 року до 1 січня 2000 року в розмірі 12 226 грн. 01 коп.; стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_1. заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 1 квітня 2001 року до 1 червня 2005 року в розмірі 25 626 грн. 61 коп. Зобов’язано відділення Фонду з 1 червня 2005 року проводити виплату страхових виплат у розмірі 1 299 грн. 40 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахування або припинення страхових виплат. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 2006 року касаційну скаргу ВАТ "Суха Балка" відхилено, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2006 року залишено без змін.

ВАТ "Суха Балка" звернулося до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд вищезазначених судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв’язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Факт неоднакового застосування Верховним Судом України одного йтого самого положення закону, а саме: ст. 238 КЗпП України, п.п. 22, 28, 41, 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (472-93-п) , ст. ст. 202, 202-1, 203 ЦПК України (1963 року), чинного на час розгляду справи, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) - стверджується ухвалами Верховного Суду України під час розгляду аналогічних справ за позовами: ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., якими касаційні скарги ВАТ "Суха Балка" було задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись із ним, виходили з того, що, починаючи з лютого 1995 року, відповідач не застосовував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і неправильно робив розрахунок сум відшкодування шкоди ОСОБА_1., у результаті чого такі суми були незаконно занижені; у подальшому товариством також неправильно застосовувалися або ж не застосовувалися взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства; після передачі товариством документів до відділення Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачеві суми відшкодування шкоди, а тому визначені ОСОБА_1. суми підлягають стягненню з відповідачів.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

З 1 липня 1993 року до 11 липня 2001 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (далі – Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.

Пунктом 41 указаних Правил (472-93-п) установлено, що якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення стійкої втрати професійної працездатності, відшкодування шкоди провадиться з дня подання заяви.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , виплати, призначені, але не своєчасно одержані, потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Проте суди зазначених положень законодавства не врахували й стягнули недоплачені виплати за період, починаючи з лютого 1995 року, а також не витребували від відповідача відомості про розмір середнього заробітку за професією позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок за умови його роботи протягом повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи, унаслідок чого не визначилися з відповідністю розміру суми відшкодування шкоди, нарахованої позивачеві, установленим обмеженням.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення районного суду без змін.

На вказане не звернув уваги й Верховний Суд України.

За таких обставин постановлені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 358 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 357, 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу відкритого акціонерного товариства "Суха Балка" задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2005 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.