Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Виноградівської міжгалузевої виробничо-торговельної фірми "Руно" до Прикарпатської універсальної товарної біржі, ОСОБА_1, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області, державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу із цільового аукціону будівлі, що перебуває в податковій заставі за скаргою Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 березня 2009 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2009 року,

У травні 2008 року Виноградівська міжгалузева виробничо-торговельна фірма "Руно" (далі – Виноградівська МВТФ "Руно") звернулась до суду з

позовом до Прикарпатської універсальної товарної біржі, ОСОБА_1, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області та державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (далі – ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області), в якому, вважаючи, що відчуження об’єкта відбулося з порушенням вимог діючого законодавства, просила договір купівлі-продажу від 20 березня 2006 року визнати недійсним.

Зазначала, що 20 березня 2006 року Прикарпатською універсальною товарною біржею (Закарпатське представництво) на підставі дозволу, виданого Державною податковою адміністрацією України (далі – ДПА України) від

8 листопада 2005 року, було проведено цільовий аукціон із продажу об’єктів, які належать Виноградівській МВТФ "Руно". Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" (далі – ТОВ "Бізнес-Консалтинг"), діючи від імені товарної біржі та ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області, продало, а ОСОБА_1 купила будівлю контори з допоміжними спорудами, а саме: адміністративну будівлю (контора) літ. "А" загальною площею 76,3 кв. м, будівлю літ. "В" (архів) площею 21,5 кв. м, убиральню

літ. "С" площею 7,8 кв. м, огорожу довжиною 41,3 м, ворота металеві довжиною 5,1 м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від

1 грудня 2008 року в задоволенні позову Виноградівської МВТФ "Руно" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 березня

2009 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від

1 грудня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Виноградівської МВТФ "Руно" задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 березня 2006 року № 108 активів Виноградівської МВТФ

"Руно" – будівлі контори з допоміжними приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "Бізнес-Консалтинг", яке діяло від імені Прикарпатської універсальної товарної біржі й ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області, та

ОСОБА_1 Повернуто учасників угоди до попереднього стану. Зобов’язано ОСОБА_1 повернути МВТФ "Руно" активи – будівлю контори з допоміжними приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Зобов’язано Головне управління Державного казначейства України в Закарпатській області повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі

42 526 грн., одержані відповідно до договору купівлі-продажу від 20 березня 2006 року № 108.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2009 року касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області та ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області відхилено. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 березня 2009 року залишено без змін.

У жовтні 2009 року до Верховного Суду України надійшла скарга Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про перегляд рішення апеляційного суду Закарпатської області від

27 березня 2009 року та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2009 року у зв’язку з винятковими обставинами з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

Для порівняння неоднакового застосування одного й того самого положення закону скаржник надав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2006 року у справі за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі представництва Фонду державного майна України по Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "DIG", Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області про визнання недійсними біржових контрактів; копію постанови Вищого господарського суду України від 27 вересня 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Покрівельні технології" до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі

м. Донецька, треті особи: комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", універсальна біржа "Примус" м. Краматорська Донецької області, про визнання права власності; копію постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 року у справі за позовом прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси до універсальної товарної біржі "Південь", суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2., товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда", Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, треті особи: державне підприємство "Одесаголовпостач" Державної акціонерної компанії "Укрресурси", Державна акціонерна компанія "Укрресурси", товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокат-2004", про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України підставою оскарження у зв’язку з винятковими обставинами судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Виноградівської МВТФ "Руно", визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 20 березня 2006 року № 108 активів Виноградівської МВТФ "Руно" – будівлі контори з допоміжними приміщеннями, що розташовані за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. І. Франка, 127, укладеного між ТОВ "Бізнес-Консалтинг", яке діяло від імені Прикарпатської універсальної товарної біржі й ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області, та ОСОБА_1, і повертаючи учасників угоди до попереднього стану, апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна навіть у тому випадку, коли такий договір укладено на товарній біржі щодо майна, яке перебуває в податковій заставі, підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно із ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки визнання правочину недійсним визначені ст. 216 ЦК України. За загальним правилом у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Слід зазначити, що

Закон України "Про товарну біржу" № 1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року (1956-12) № 1956-ХІІ (зі змінами) є спеціальним законом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України, а Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) (зі змінами) є спеціальним законом із питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов’язань фізичних і юридичних осіб перед бюджетами й державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування й сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, однак указані закони є загальними щодо правил укладення господарських договорів, спеціальними із цього питання є норми, закріплені в ЦК України (435-15) , що набрав чинності 1 січня 2004 року.

Ураховуючи викладене, підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.