Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства "Єврокар" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невиплаченої премії,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Єврокар" (далі – ЗАТ "Єврокар") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та невиплаченої премії.

Зазначав, що він протягом шести років перебував із відповідачем у трудових відносинах і працював на посаді слюсаря з ремонту автомобілів складального цеху за сумісництвом.

2 червня 2008 року його було звільнено з роботи з підстав, передбачених ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

Посилаючись на те, що ЗАТ "Єврокар" не провело з ним повного розрахунку при звільненні, просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену премію за результатами роботи в 2007 році в сумі 1 769 грн. та 9 457 грн. 48 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто із ЗАТ "Єврокар" на його користь 9 457 грн. 48 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 769 грн. 46 коп. премії за підсумками роботи за 2007 рік.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 березня 2009 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , п ри вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Відповідно до пп. 2.2.7, 2.2.7.1 Положення про умови оплати праці працівників ЗАТ "Єврокар" розмір разової щорічної премії за результатами роботи підприємства визначається безпосереднім керівником підрозділу та затверджується Генеральним директором.

Розмір разової премії визначається з урахуванням оцінки результатів професійної діяльності працівника за календарний рік і може складати 0% - 100% від 1/12 сумарної річної заробітної плати.

На підставі наказу від 26 грудня 2007 року "Про преміювання" відповідачем проведена виплата, передбаченої Положенням про умови оплати праці працівників ЗАТ "Єврокар", разової премії працівникам за основні показники виробничої діяльності підприємства.

Установивши, що разова щорічна премія за результатами роботи підприємства за 2007 рік не була встановлена позивачу його безпосереднім керівником у порядку, передбаченому Положенням про умови оплати праці працівників ЗАТ "Єврокар", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у частині стягнення невиплаченої премії за підсумками роботи за 2007 рік.

Висновок апеляційного суду в цій частині є правильним, ґрунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права, тому в цій частині касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Разом з тим з висновком апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні погодитись не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_6 перебував із відповідачем у трудових відносинах і працював на посаді слюсаря з ремонту автомобілів складального цеху за сумісництвом.

2 червня 2008 року позивача було звільнено з роботи з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП України.

17 червня 2008 року позивач отримав трудову книжку, а 18 червня 2008 року – ЗАТ "Єврокар" провело з ним розрахунок.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_6, крім іншого, зазначав, що ЗАТ "Єврокар" провело з ним фактичний розрахунок по виплаті належних при звільненні сум 18 червня 2008 року, незважаючи на те, що в день звільнення він працював і неодноразово звертався з вимогою про розрахунок.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; у достатній мірі не перевірив доводів ОСОБА_6 про те, що фактичний розрахунок із ним ЗАТ "Єврокар" проведено 18 червня 2008 року; не врахував, що несвоєчасна здача обхідного листа не може бути підставою для відмови у виплаті всіх належних працівнику від підприємства сум у день звільнення і необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині з посиланням на відсутність вини ЗАТ "Єврокар" у затримці розрахунку при звільненні.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 березня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті – рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.