розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства промислової політики України, державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв’язку" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення й поновлення на роботі за касаційною скаргою Міністерства промислової політики України на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 3 вересня 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі контракту від 14 вересня 2005 року № 3-58 працював на посаді директора державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв’язку". Наказами Міністра промислової політики України від 6 квітня 2009 року № 45-Д та від 6 травня 2009 року № 60-Д про внесення змін до наказу Міністерства промислової політики України від 6 квітня 2009 року він був звільнений із цієї посади за невиконання умов контракту з достроковим його розірванням на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що зазначені накази про його звільнення з посади видані в період його тимчасової непрацездатності, просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністра промислової політики України від 6 квітня 2009 року № 45-Д про його звільнення та покладення виконання обов’язків директора на ОСОБА_4; визнати незаконним і скасувати наказ міністра промислової політики України від 6 травня 2009 року № 60-Д про внесення змін до наказу Міністерства промислової політики України від 6 квітня 2009 року; поновити його на посаді директора державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв’язку" з 6 квітня 2009 року.

рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 5 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 3 вересня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ Міністра промислової політики України від 6 квітня 2009 року № 45-Д про звільнення ОСОБА_3 та покладення виконання обов’язків директора на ОСОБА_4; визнано незаконним, скасовано наказ міністра промислової політики України від 6 травня 2009 року № 60-Д про внесення змін до наказу Міністерства промислової політики України від 6 квітня 2009 року, поновлено ОСОБА_3 на посаді директора державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв’язку" (далі – ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку") з 6 квітня 2009 року.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Міністерство промислової політики України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі контракту від 14 вересня 2005 року між Міністерством промислової політики України в особі Міністра Шандри В.М. та позивачем укладено контракт № 3-58, згідно з яким останній був призначений на посаду директора ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку". На підставі п. 2 зазначеного контракту в позивача як керівника підприємства виникли трудові відносини з Міністерством промислової політики України як органом управління майном підприємства (а.с. 17-24).

Умовами контракту – підп. "д" п. 26 – передбачено, що підставою дострокового припинення контракту є невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом і Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до наказу від 6 травня 2009 року № 60-Д внесені зміни до наказу Міністерства промислової політики України від 6 квітня 2009 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку" на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та припинено дію укладеного з ним контракту (а.с. 99, 100). Підставою для розірвання контракту було те, що ОСОБА_3 не вживав достатніх заходів до ефективного ведення господарської діяльності підприємства, допустив зростання заборгованості із заробітної плати, яка станом на 3 березня 2009 року складала більше 1,3 млн. грн. Крім того, у наказі зазначалося, що ОСОБА_3 не вживалися необхідні заходи для розрахунку з кредиторами, у зв’язку з чим відкритим акціонерним товариством "Новинка" (далі – ВАТ "Новинка") подано до господарського суду позов про визнання ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку" банкрутом, що могло призвести до втрати державного майна (а.с. 99).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем не надано доказів невжиття позивачем достатніх заходів до ефективного ведення господарської діяльності підприємства.

При цьому суди дійшли висновку, що причиною погіршення фінансового становища підприємства є не вина ОСОБА_3, а загальні кризові явища в економіці країни, відсутність достатньої державної підтримки та незабезпеченість підприємства державними замовленнями.

З урахуванням цих обставин суди вважали, що підстави для дострокового розірвання з ОСОБА_3 контракту відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України відсутні.

Крім того, ураховуючи, що в день звільнення позивач хворів, суд дійшов висновку про порушення відповідачем при виданні наказів про припинення з ним трудових відносин норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України, якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Однак з такими висновками попередніх судових інстанцій не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Так, п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичків, при укладенні контракту закон надав право сторонам самим встановлювати їх права, обов’язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами Кодексу законів про працю України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Судами встановлено, що контрактом сторін додатковою підставою дострокового припинення трудового договору передбачено випадки невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати (пп. "д" п. 26 Контракту).

Відповідно до пп. 6 - 8 контракту здійснення поточного (оперативного) керівництва підприємством, організація виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та контрактом, забезпечення виконання показників фактичного використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства, забезпечення високоефективної і стабільної роботи підприємства, зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, рентабельності виробництва, повного та своєчасного перерахування обов’язкових платежів та податків до державного бюджету, позабюджетних та інших фондів, поточної заробітної плати а при наявності заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат, її погашення є обов’язком керівника підприємства.

Таким чином, невиконання обов’язків, передбачених п. 8б, повної та своєчасної сплати обов’язкових платежів і податків до державного бюджету, позабюджетних та інших фондів, поточної заробітної плати, а за наявності заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат її погашення є відповідно до підп. "д" п. 26 контракту підставою для його дострокового припинення з керівником підприємства.

На підтвердження обставин, зазначених у наказі, підставою для дострокового розірвання контракту з ОСОБА_3 Міністерство промислової політики України надало суду ухвалу господарського суду м. Севастополя від 20 січня 2009 року, якою встановлено факт кредиторської заборгованості ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку" перед ВАТ "Новинка" у розмірі 4 044 816 грн. та порушено справу про банкрутство підприємства; листи управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя від 26 вересня 2008 року № 4976 про нарахування пені та фінансових санкцій за порушення строків сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та від 23 березня 2009 року № 1482/03-16 про заборгованість ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку" перед Пенсійним фондом України в розмірі 608 465 грн. 64 коп.; лист Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі від 2 лютого 2009 року № 01/01-10/347 про наявність станом на 1 січня 2009 року заборгованості перед Фондом зі страхових внесків у сумі 9 328 грн. 39 коп. і із заробітної плати в розмірі 1 166 048 грн. 75 коп. (а.с. 31-33, 83, 84, 85).

Не спростовуючи надані відповідачем докази й не заперечуючи фактів невиконання ДП "Конструкторське бюро радіозв’язку" під керівництвом ОСОБА_3 зобов’язань перед Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо сплати відповідних внесків, невиконання зобов’язань щодо погашення заборгованості із заробітної плати, погіршення фінансового стану підприємства, суди, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми ст. ст. 147- 149 КЗпП України, дійшли помилкового висновку про те, що зазначені обставини не можуть бути підставою для припинення з позивачем контракту з мотивів, передбачених підп. "д" п. 26 контракту, відповідно до п. 8 ст. 38 КЗпП України.

Неправильно застосована судами й норма ч. 3 ст. 40 КЗпП України до правовідносин сторін, тому, що ця норма застосовується лише до правовідносин щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41 КЗпП України) і не поширюється на випадки припинення трудового договору з інших підстав, зокрема, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно й правильно, правильно визначено характер правовідносин сторін і норму закону – п. 8 ст. 36 КЗпП України, яка регулює ці правовідносини, однак неправильно застосовані норми матеріального права – ч. 3 ст. 40, ст. ст. 147- 149 КЗпП України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Міністерства промислової політики України задовольнити.

рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 3 вересня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства промислової політики України, державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв’язку" про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення з посади й поновлення на роботі відмовити.