Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до держави Україна в особі управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її одержання за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2007 року,

Ухвалою Первомайського міського суду Луганської області від 23 жовтня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заробітну плату в сумі 13 669 гривень 26 копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в сумі 5 319 гривень 11 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 200 гривень, а всього 19 188 гривень 37 копійок шляхом списання Державним казначейством України вказаної суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Зобов’язано ОСОБА_6 після отримання суми відшкодування сплатити передбачені законом податки й збори.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2007 року ухвалу суду першої інстанції змінено: постановлено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного рахунку Державного казначейства України, передбаченого на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, на користь ОСОБА_6 13 869 гривень 26 копійок; у задоволенні решти вимог відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково змінити ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як убачається із заяви, ОСОБА_6 просив стягнути на його користь заробіток, який він втратив за час перебування під арештом та відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (159-2001-п) .

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовується заробіток та інші доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відповідно до пп. 8, 9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та (z0106-96) Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 (z0106-96) , розмір сум, які передбачені п.1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт. Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для робітників і службовців у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) та від 5 травня 1995 року № 348 (348-95-п) "Про внесення змін і доповнень до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100".

Розмір середнього заробітку підтверджено довідками (а.с. 20-22).

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_6 у стягненні такої компенсації в сумі 5 319 гривень 11 копійок, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що зазначена сума не є заробітною платою, а є відшкодуванням шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Крім того, компенсація втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати передбачена в тому разі, коли грошові доходи були нараховані, але своєчасно не виплачені.

Право на відшкодування втраченого заробітку в ОСОБА_6 виникло на підставі постанови від 15 вересня 2005 року (а.с.16-19).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 перебував під вартою з 29 листопада до 27 грудня 1999 року, з 28 січня до 20 вересня 2001 року, з 13 грудня 2002 року до 8 квітня 2003 року; відбував покарання в місцях позбавлення волі з 20 вересня 2001 року до 13 грудня 2002 року. За цей період йому нараховано на відшкодування втраченого заробітку 13 669 гривень 26 копійок, а з урахуванням витрат на правову допомогу в сумі 200 гривень ухвалою апеляційного суду від 29 жовтня 2007 року на користь ОСОБА_6 стягнуто 13 869 гривень 26 копійок, чим спростовуються доводи касаційної скарги щодо відмови йому у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

За таких обставин слід визнати, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням судом норм матеріального та процесуального права й доводи касаційної скарги її висновків не спростовують.

Згідно з положеннями ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.