розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Нові технології-ГІС" про стягнення заборгованості із заробітної плати,

У грудні 2006 року ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Нові технології-ГІС" (далі – ПП НВФ "Нові технології-ГІС") про стягнення заборгованості із заробітної плати, посилаючись на те, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з

18 жовтня 2002 року до 5 квітня 2005 року, працював водієм. Крім того, з

3 травня 2004 року до 21 серпня 2004 року він виконував геодезичні роботі в двох районах Херсонської області. Наказом № 3-к від 5 квітня 2005 року його було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України (322-08) ), але при звільненні відповідач не провів із ним повного розрахунку, сума заборгованості складає 20 791 грн.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь недоотриману заробітну плату в розмірі 26 378 грн. 10 коп., 1 668 грн. 59 коп. компенсації за невикористані відпустки та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4 910 грн., а також незаконно утримані з його заробітної плати 9 996 грн. в якості погашення позики, яку він не отримував, і 7 765 грн. 96 коп. за проведені у справі аудиторські висновки та бухгалтерські експертизи.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати в розмірі 19 720 грн. 62 коп., грошову компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 1 638 грн. 59 коп., судові витрати на суму 7 765 грн. 96 коп.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 лютого 2009 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 грудня 2009 року в частині стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати в розмірі 19 720 грн. 62 коп. скасовано, у задоволенні позову відмовлено; у частині стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку змінено: зменшено розмір суми, що підлягає стягненню, до 783 грн. 33 коп.; у частині вирішення питання судових витрат рішення районного суду скасовано, постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПП НВФ "Нові технології–ГІС" на відшкодування судових витрат 10 926 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом установлено, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем з 18 жовтня 2002 року до 5 квітня 2005 року, працював на посаді водія та звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України наказом від 5 квітня 2005 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд послався на висновок комісійної судово-економічної експертизи № 68 від 27 лютого 2008 року, згідно з висновком якої документально підтверджено нарахування ОСОБА_3 заробітної плати за період з 18 жовтня 2002 року до 5 квітня 2005 року в розмірі 34 098 грн. 62 коп., а виплачена заробітна плата з урахуванням обов’язкових платежів до бюджету та інших обов’язкових платежів склала 14 378 грн. Згідно з даним висновком заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_3 виявити неможливо, а сума заборгованості компенсації за невикористану відпустку складає 783 грн. 33 коп.

Не зважаючи на те, що у висновку як даної експертизи, так і попередніх експертиз зазначено, що відповідачем не надано всіх необхідних первинних документів із посиланням на їх знищення, хоча відомості нарахування заробітної плати повинні зберігатись 75 років, а надані вторинні документи містили виправлення й були неналежним чином оформлені, суд поклав в основу свого рішення саме цей висновок.

При цьому суд не звернув уваги і не перевірив, чому саме при нарахуванні за спірний період 34 098 грн. 52 коп. до виплати позивачу належало лише 14 376 грн. 38 коп.

Згідно з висновком цієї експертизи документально підтверджено видачу ОСОБА_3 позики на суму 15 500 грн. У той же час у висновку зазначено, що документально підтверджено видачу позики в 2004 році лише на 7 тис.грн., інші документи містять виправлення, а двосторонніх договорів позики експертам не було надано взагалі.

Таким чином, відмовляючи позивачу в задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд, посилаючись на висновок експертизи № 68, фактично врахував позику в розмірі 15 500 грн., хоча рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2007 року у справі за позовом ПП НВФ "Нові технології-ГІС" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПП НВФ "Нові технології-ГІС" про визнання недійсним договору позики, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 12 грудня 2007 року, установлено, що ОСОБА_3 отримав у роботодавця позику на суму 7 тис грн., а фактично з його заробітної плати було утримано 9 997 грн. 27 коп., тобто на 2 997 грн. 27 коп. більше.

Незважаючи на дані судові рішення, суд усупереч вимогам ст. 61 ЦПК України знову вдався до дослідження встановлених судовим рішенням обставин.

При цьому суд не взяв до уваги, що правовідносини щодо стягнення заробітної плати і правовідносини зі сплати позики є різними по своїй суті та в силу ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати може проводитись за наказом керівника, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

А в даному випадку, коли особа вже звільнена з роботи й заперечує наявність боргу перед колишнім роботодавцем, суд не мав права за навіть при наявності такого боргу робити взаємозалік без подання позову роботодавцем.

За такого порушення норм матеріального й процесуального права рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.