розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2009 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом і просила поділити майно, набуте з відповідачем за час шлюбу: жилий будинок АДРЕСА_1; 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_2; автомобіль ВАЗ-21093, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; побутові прилади, меблі та речі домашнього вжитку; земельний пай площею 2,79 га. З урахуванням інтересів неповнолітньої дитини просила виділити їй 2/3 частини майна, а відповідачу – 1/3, оскільки отримувані аліменти є недостатніми для утримання та розвитку дитини.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2008 року та додатковим рішенням цього ж суду від 1 грудня 2008 року позов задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2009 року рішення та додаткове рішення місцевого суду змінено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано за нею право власності на 64 % спільного майна подружжя на суму 145 207 грн., у тому числі на 73,6 % жилого будинку АДРЕСА_1 з визначеними приміщеннями та господарськими спорудами; визнано за ОСОБА_4 право власності на 36 % спільного майна подружжя на суму 81 398 грн., у тому числі на 26,4 % жилого будинку АДРЕСА_1 з визначеними приміщеннями та господарськими спорудами, 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_2 та автомобіль ВАЗ-21093; визначено порядок здійснення переобладнання. В іншій частині судові рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі судові рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Змінюючи судові рішення місцевого суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що висновок суду про поділ майна подружжя за рівними частками не відповідає вимогам закону, оскільки частка майна позивачки повинна бути збільшена, тому що вона отримує від відповідача аліменти, розмір яких недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_6, 1998 року народження.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки їх суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

При розгляді справи суд не звернув уваги на роз’яснення, що містяться в пп. 7, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) , згідно з якими, коли для поділу будинку в натурі необхідне переобладнання та перепланування, він проводиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК України). Такого дозволу в матеріалах справи немає; висновки архітектурно-будівельної комісії, пожежної та санітарної інспекцій про допустимість переобладнань у будинку відсутні.

Також суд, ухвалюючи рішення про поділ будинку в натурі, взяв за основу другий варіант судової будівельно-технічної експертизи від 5 серпня 2008 року, тоді як суд першої інстанції поділив будинок за першим варіантом. При цьому апеляційний суд не врахував роз’яснення, дані в пп. 7, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) , про оцінку кожного варіанта судової експертизи з точки зору всебічності, повноти й об’єктивності. Крім того, взявши за основу другий варіант експертизи, суд не звернув уваги, що він наданий для реального поділу будинку з розрахунку 1/3 і 2/3, а не 1/4 та 3/4 частки, за яким фактично будинок і поділено.

Відступивши від розміру ідеальних часток кожного зі співвласників (за наявності варіантів поділу без відхилення від часток), суд не перерозподілив ідеальні частки в будинку, а визначив їх у процентному відношенні.

Відступаючи від засад рівності часток подружжя, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України не врахував, що вимога одного з подружжя про збільшення у зв’язку зі знаходженням при ньому дітей його частки під час вирішення спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, може бути відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України задоволена судом у разі встановлення, що розмір аліментів, які на дітей сплачує другий з подружжя, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. При цьому суд повинен навести мотиви та обґрунтування такого відступу, які повинні мати істотне значення, ураховуючи обставини справи, пояснення сторін, а не лише позивачки.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 заявляла вимоги про поділ у натурі між сторонами й 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_2, а не виділення цього будинку одному з подружжя як компенсацію за збільшену частку в іншому майні, оскільки він є житловим приміщення, призначеним для проживання, а не іншим рухомим майном.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд.