розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, прокуратури Одеської області про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 3 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2009 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 10 серпня 2004 року була незаконно затримана слідчим прокуратури Овідіопольського району за підозрою у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 146 КК України, їй було пред’явлено звинувачення за цією статтею, постановою суду термін її затримання був продовжений на 10 діб, а постановою суду від 20 серпня 2004 року вона була незаконно арештована й звільнена лише за ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2004 року з обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Крім того, постановою слідчого прокуратури від 28 серпня 2004 року незаконно був накладений арешт на належне їй майно. Оскільки постановою слідчого прокуратури від 28 січня 2005 року кримінальну справу відносно неї було закрито за відсутністю в її діях складу злочину, тому позивачка просила стягнути на її користь із держави 3 310 грн. майнової шкоди та 105 тис. грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 3 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 3 310 грн. майнової шкоди та 30 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення моральної шкоди до 5 тис. грн., в іншій частині – залишено без змін.

У касаційних скаргах із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права заступник прокурора Одеської області просить скасувати ухвалені судові рішення й відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, змінивши лише розмір моральної шкоди, виходив із того, що ОСОБА_3 має право на відшкодування майнової шкоди, завданої тим, що вона 2 тис. грн. витратила на юридичну допомогу, сплатила 170 грн. штрафу за притягнення до адміністративної відповідальності через несвоєчасне подання податкової декларації, решту суми майнової шкоди їй завдано витратами, пов’язаними з придбанням торгового патенту. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із розміру шкоди, доведеного позивачкою.

Проте погодитись із висновками судів у частині відшкодування майнової шкоди не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пп. 1, 4, 5 ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі – Закон від 1 грудня 1994 року) у випадках, передбачених ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються, зокрема, грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені за надання йому юридичної допомоги, та моральна шкода.

Згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону від 1 грудня 1994 року та пп. 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) від 4 березня 1996 року у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов’язаний роз’яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у п. 1 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи попереднього слідства, про що виносять постанову. У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Таким чином, оскільки визначення розміру грошових доходів, які втратила ОСОБА_3 унаслідок незаконних дій, та сум, сплачених за надання їй юридичної допомоги, належить до компетенції інших органів, а не суду, то в суду першої інстанції не було підстав для відкриття провадження у справі в цій частині, а, помилково відкривши провадження в цій частині, він повинен був таке провадження у справі закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Апеляційний суд на зазначене в порушення ч. 1 ст. 310 ЦПК України уваги не звернув.

Щодо визначеного розміру моральної шкоди на користь позивача, то в цій частині судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та роз’ясненням, що містяться в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , тому відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України підстави для скасування рішення суду в цій частині відсутні.

У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню й ухвала судді Верховного Суду України від 25 травня 2009 року про відмову ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження в зазначеній вище справі в частині відшкодування майнової шкоди.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 3 грудня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2009 року та ухвалу судді Верховного Суду України від 25 травня 2009 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.