розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Березнівського районного споживчого товариства про визнання постанови недійсною та зобов’язання вчинити дії,

У грудні 2008 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що постановою зборів уповноважених Березнівського районного споживчого товариства від 8 лютого 2008 року його виключено з членів товариства у зв’язку з порушенням Законів України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , "Про кооперацію" (1087-15) , що виразилося в захисті інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка намагалася незаконно заволодіти майном споживчої кооперації.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив визнати указану постанову недійсною та поновити його в членах Березнівського районного споживчого товариства.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 20 липня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсною постанову зборів уповноважених Березнівського районного споживчого товариства від 8 лютого 2008 року та зобов’язано Березнівське районне споживче товариство поновити ОСОБА_3 в його членах.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про порушення позивачем як членом споживчого товариства своїх обов’язків, визначених Законами України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , "Про кооперацію" (1087-15) та Статутом Березнівського районного споживчого товариства.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи у позові, посилався на те, що ОСОБА_3, будучи членом Березнівського районного споживчого товариства, працюючи на посадах юрисконсульта Березнівського районного споживчого товариства, начальника юридичного відділу Рівненської облспоживспілки, представляв інтереси фізичної особи– підприємця ОСОБА_4, яка звернулася до суду з позовом до підприємства облспоживспілки "Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат" про визнання права власності на магазин по вул. Соборній, 3 в м. Рівному, а також за іншими судовими справами.

Апеляційний суд вважав, що всупереч вимог Законів України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , "Про кооперацію" (1087-15) , Статутів Березнівського районного споживчого товариства, Рівненської облспоживспілки, підприємства облспоживспілки "Рівненський заготівельний виробничо-збутовий комбінат" та професійної етики ОСОБА_3 сприяв ОСОБА_4 у спробі заволодіти майном споживчої кооперації – вбудованими приміщеннями магазину № 10 по вул. Соборній, 3 а м. Рівному, не вживав заходів до збереження і зміцнення кооперативної власності.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що п остановою зборів уповноважених Березнівського районного споживчого товариства від 8 лютого 2008 року ОСОБА_3 виключено з членів товариства у зв’язку з порушенням Законів України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) , "Про кооперацію" (1087-15) , що виразилося в захисті інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка намагалася незаконно заволодіти майном споживчої кооперації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація – це добровільне об‘єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство.

Член споживчого товариства зобов'язаний дотримувати статуту, виконувати свої обов'язки перед споживчим товариством, пов'язані з участю в його діяльності, та рішення загальних зборів, виборних органів управління і контролю та відповідає за зобов’язаннями споживчого товариства лише в межах внесеного ним обов’язкового пайового внеску, якщо інше не передбачено статутом (ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про кооперацію" членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього, припинення участі в діяльності виробничого кооперативу, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, смерті члена кооперативу – фізичної особи, ліквідації члена кооперативу – юридичної особи, припинення діяльності кооперативу.

Згідно з п. 18 Статуту Березнівського районного споживчого товариства до членів споживчого товариства, які порушують статут, можуть вживатися заходи громадського впливу (попередження, громадський осуд), а член споживчого товариства, який порушує свої обов’язки, визначені Законами України "Про кооперацію" (1087-15) , "Про споживчу кооперацію" (2265-12) і Статутом споживчого товариства, може бути виключений із членів споживчого товариства.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд посилався на те, що всупереч вимогам пп. "в" п. 16 Статуту Березнівського районного споживчого товариства, відповідно до якого член споживчого товариства зобов’язаний берегти і зміцнювати власність споживчого товариства, не допускати безгосподарного та недбайливого користування кооперативним майном, ОСОБА_3 як юрист захищав інтереси ОСОБА_4 при розгляді судового спору.

Однак апеляційний суд не довів того, що представництво інтересів в суді є безгосподарним або недбайливим користуванням кооперативним майном чи його незбереженням та є підставою для виключення із членів товариства. Такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на нормах законодавства України та безпосередньо Статуту Березнівського районного споживчого товариства.

Оскільки районним судом досліджені усі докази в справі та їм дана належна оцінка, а апеляційним судом це рішення помилково скасовано, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2009 року скасувати, рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 20 липня 2009 року – залишити в силі.