розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

м. Павлограді Дніпропетровської області (далі – відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області) на рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

1 жовтня 2007 року,

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

м. Павлограді Дніпропетровської області (далі – відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області).

Зазначав з урахуванням уточнень, що відповідачем з 1 березня

2002 року до 1 березня 2007 року під час вирішення питання про перерахування страхових виплат, які йому сплачуються у зв’язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, неправильно застосовувався коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Посилаючись на викладене, просив його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

рішенням Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області на користь позивача 6 986 грн. недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 1 березня 2002 року до 1 березня 2007 року. Зобов’язано відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області встановити ОСОБА_3, починаючи з 1 березня 2007 року, розмір щомісячних страхових виплат у сумі 1 528 грн.22 коп. з подальшим перерахуванням у випадку зміни ступеня втрати професійної працездатності та підвищенням у порядку, установленому законодавством України.

Відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при нарахуванні позивачеві страхових виплат відділення ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосувало до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, установлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони дійшли їх із порушенням норм матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування проводиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з пп. 4.4.2. – 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає корегуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) – у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (1105-14) , до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

З матеріалів справи вбачається, що відділенням ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області проводились перерахування щомісячних страхових виплат відповідно до постанов правління Фонду: від 14 березня 2002 року № 15 (v0015583-02) (на коефіцієнт 1, 193), від 4 березня 2003 року № 3 (v0003583-03) (на коефіцієнт 1, 182), від 24 лютого 2004 року № 5 (на коефіцієнт 1, 152), від 28 лютого 2005 року № 3 (v0003583-05) (на коефіцієнт 1, 238) та від 6 березня 2006 року № 3 (v0003583-06) (на коефіцієнт 1, 203), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведене відділенням ВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Дніпропетровської області перерахування належних позивачеві щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судами був зроблений із порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV від 23 вересня 1999 року.

Крім того, стягуючи невиплачені суми за період з 1 березня 2002 року до 1 березня 2007 року, суд не врахував роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , відповідно до п. 22 якої виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а в апеляційного суду – для висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що суди під час вирішення спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 жовтня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат відмовити.