Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, ОСОБА_7, треті особи: Бородянський районний відділ земельних ресурсів Київської області, ОСОБА_8, про визнання незаконними й скасування рішень четвертої сесії двадцять четвертого скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 17 грудня 2004 року в частині виділення та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_7 і державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2004 року за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області та ОСОБА_7 про визнання незаконними й скасування рішень четвертої сесії двадцять четвертого скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 17 грудня 2004 року в частині виділення та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_7 і державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2004 року.

Зазначав, що рішенням Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 17 грудня 2004 року виділено й передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,175 га по вулиці Петровського в селі Блиставиця для будівництва та обслуговування жилого будинку. На підставі зазначеного рішення відповідачка отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.

Оскаржувані рішення та державний акт є незаконними, оскільки надана ОСОБА_7 земельна ділянка знаходиться поза межами села і Блиставицька сільська рада не мала права нею розпоряджатися.

Крім того, земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі та будівництво будь-яких споруд на ній заборонено, не може бути передана така ділянка й у власність.

Посилаючись на викладене та на те, що веденням будівництва в прибережній смузі порушуються його права як жителя села на користування ставком за призначенням, зведення заборонених законом будівель в цій зоні призведе до забруднення та засмічення води в ставку, ОСОБА_6 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 лютого 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати рішення четвертої сесії двадцять четвертого скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 17 грудня 2004 року про виділення та передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,175 га по вулиці Петровського в селі Блиставиця Бородянського району Київської області незаконним та скасувати його; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,175 га, що розташована на території села Блиставиця, виданий 30 грудня 2004 року ОСОБА_7, недійсним і скасувати його.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6, до якої приєднався ОСОБА_8, просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 50 Конституції України та ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров’я навколишнє природне середовище.

Згідно з вимогами ст. ст. 60, 88 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги шириною уздовж урізу води (у меженний період) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як за 3 гектари – 25 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

За правилами ст. 61 ЗК України, ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач гаражів та стоянок автомобілів.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі водного фонду, до яких належать і прибережні захисні смуги, не можуть передаватися у приватну власність.

Судом установлено, що рішенням четвертої сесії двадцять четвертого скликання Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області від 17 грудня 2004 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, і передано їй безоплатну в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0, 175 га по вулиці Петровського в селі Блиставиця Бородянського району Київської області.

На підставі цього рішення відповідачці 30 грудня 2004 року видано Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку.

Згідно з повідомленням ТОВ "Київоблпроектсервіс" та схемою розміщення земельної ділянки ОСОБА_7, крутизна схилу прибережної захисної смуги вздовж річки в місці розташування ділянки, яка надана відповідачці, складає біля восьми градусів, тому ширина прибережної захисної смуги повинна становити не менше 50 метрів.

Як убачається з вищезазначеної схеми розміщення земельної ділянки й повідомлення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 29 грудня 2007 року, земельна ділянка відповідачки знаходиться в межах прибережної захисної смуги водойми, у зв’язку з чим зазначеним управлінням не було надане погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на цю ділянку.

Відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури від 11 квітня 2007 року земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_7, не може бути використана для будівництва та обслуговування жилого будинку у зв’язку з тим, що розташована у прибережній захисній смузі.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надана земельна ділянка не може використовуватися за цільовим призначенням, оскільки це порушує екологічну безпеку, і взагалі не може бути передана в приватну власність, а тому надана останній незаконно. Надання ОСОБА_7 зазначеної земельної ділянки порушує права позивача на безперешкодне користування природними ресурсами та безпечне для життя і здоров’я довкілля, гарантовані йому Конституцією України (254к/96-ВР) . Крім того, спірна земельна ділянка входить до складу ділянки, наданої в оренду ОСОБА_8 у 2004 році.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, під час установлення зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2006 року скасувати, залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 лютого 2008 року.

Ухвала оскарження не підлягає.