розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири,

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 грудня 2006 року вона уклала з ОСОБА_5 без нотаріального оформлення попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у

м. Алчевську, на підтвердження якого ОСОБА_5 надала їй розписку про отримання 45 тис. грн. Проте договір не був посвідчений нотаріально, оскільки ОСОБА_5 на той час ще не оформила квартиру на себе після смерті чоловіка, отримавши гроші, вона виїхала до Білорусії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

13 квітня 2007 року їй - позивачці стало відомо, що відповідачка претендує на квартиру в порядку спадкування, тому ОСОБА_3 просила визнати договір купівлі-продажу квартири дійсним.

Рішенням Алчевського міського суду від 23 жовтня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 20 січня 2009 року рішення міського суду скасовано, позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у

м. Алчевську, укладений 26 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2009 року касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 20 січня 2009 року відхилена.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду порушуються його права, оскільки в результаті прийнятого рішення зменшується обсяг спадкового майна, і квартира, яка повинна належати йому, буде розподілена в порядку спадкування між ним і ОСОБА_4

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову й задовольняючи позов ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 фактично було укладеного договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою від 26 грудня 2006 року про отримання 45 тис. грн. та частковим виконанням договору. При цьому апеляційний суд в резолютивній частині рішення зазначив про визнання укладеним договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а не ОСОБА_5

Проте при ухваленні рішення апеляційний суд не взяв до уваги, що положення ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. За таких обставин рішення апеляційного суду не може залишатись у силі.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що спірний договір від 26 грудня 2006 року у зв'язку з недодержанням вимог закону щодо форми договору є нікчемним відповідно до положень ст. 220 ЦК України.

Враховуючи, що апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Скасуванню підлягає і ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 20 січня 2009 року скасувати і залишити в силі рішення Алчевського міського суду від 23 жовтня 2008 року.