Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів за минулий час за касаційними скаргами ОСОБА_6, першого заступника прокурора Закарпатської області на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2008 року,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та аліментів за минулий час.

Зазначала, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син – ОСОБА_8, який знаходиться на її повному матеріальному утриманні та вихованні.

Посилаючись на те, що відповідач останні два роки не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, ОСОБА_6 просила стягнути з останнього на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі ? частини всіх видів його заробітку та аліменти за минулий час, а саме за 2 останні роки, починаючи з 29 червня 2004 року, у сумі 20 000 грн.

Під час розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі - 2 тис. грн. - щомісяця до досягнення дитиною повноліття та аліменти за минулий час у розмірі 56 тис. грн. за мінусом 5 тис. грн., які відповідач сплатив добровільно в судовому засіданні, 318 грн. 77 коп. матеріальних витрат та 1% неустойки (пені) від суми несплачених аліментів, за кожен день прострочення сплати аліментів у сумі 5 226 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2008 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі - 2 тис. грн. – щомісяця, починаючи з 1 вересня 2008 року й до досягнення ним повноліття; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 51 тис. грн. аліментів за минулий період та 318 грн. 77 коп. – матеріальних витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2008 року зазначене рішення суду змінено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 1 липня 2007 року, щомісяця до досягнення ним повноліття аліменти у розмірі прожиткового мінімуму, передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України" на 2007 – 2008 роки та наступні роки, виходячи з установлених розмірів мінімуму на дитину відповідного віку; та аліменти за минулий період з 30 червня 2004 року до 30 червня 2007 року в сумі 7 450 грн. 94 коп.; у решті рішення суду залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_6 і перший заступник прокурора Закарпатської області просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син - ОСОБА_8. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданого відділом РАГС Свалявського районного управління юстиції 5 вересня 2003 року, батьком дитини записано ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення про стягнення аліментів повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 182 СК України та з урахуванням вимог ст. 214 ЦПК України суд при визначенні розміру аліментів повинен був з’ясувати та урахувати: стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей та інші обставини, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Так, з наданої відповідачем суду першої інстанції заяви та доданих до неї матеріалів убачається, що відповідач ОСОБА_7 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, від якого має двох дітей: сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочку ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання яких згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 лютого 2008 року з нього стягнуто аліменти на їхнє утримання в розмірі 2 тис. грн. щомісяця та 1/3 частину всіх видів заробітку щомісяця відповідно.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою суду, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , у разі пред’явлення до особи, яка виплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб, суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК України дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Не навів суд будь-яких мотивів прийнятого ним рішення відповідно до норми ч. 1 ст. 184 СК України, згідно з якою аліменти в твердій грошовій сумі можуть бути визначені судом за заявою одержувача або платника аліментів у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При цьому суд не врахував і роз’яснень, викладених у п. 17 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, та всупереч вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України залишив поза оцінкою надані відповідачем докази щодо характеру його доходів і знаходження на його утриманні інших дітей.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Та обставина, що мати сама утримувала дитину, не пред’являючи жодних претензій до батька, не є підставою для присудження аліментів за минулий час.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги також не звернув; доводів сторін належним чином не перевірив; не встановив та не зазначив у рішенні наявність доказів того, що ОСОБА_6 вживала відповідних заходів щодо одержання аліментів від відповідача; взагалі не вмотивував і не обґрунтував свого висновку про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України.

Висновки апеляційного суду щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення неустойки ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.

За таких обставин ухвалені судові рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини та за минулий час не можна визнати законними й обґрунтованими, вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_6 та першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2008 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2008 року скасувати в частині стягнення аліментів на утримання дитини та за минулий час.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарження не підлягає.