Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Херсонської міської ради, Фонду комунального майна м. Херсона, треті особи: ОСОБА_11, ОСОБА_12, орган опіки та піклування Суворовської районної у м. Херсоні ради, ОСОБА_13, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Херсонської міської ради, Фонду комунального майна м. Херсона про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 передано в приватну власність частину підвального приміщення в зазначеному будинку, яке є допоміжним і не підлягає приватизації. Просила суд визнати недійсним видане ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на квартиру № 24 у частині приватизації підвальних приміщень площею 23,87 кв.м та 17,12 кв.м.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 липня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності, видане 3 вересня 2004 року Фондом комунального майна м. Херсона ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 в частині передачі у власність підсобних приміщень площею 23, 87 кв.м і 17,12 кв.м, які розташовані в підвалі вказаного будинку.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка не надала суду доказів, що передані відповідачам у власність підсобні приміщення є допоміжними.

Посилання ОСОБА_6 на те, що спірні приміщення використовуються для зберігання вугілля та дров, тобто призначені для забезпечення й обслуговування будинку, суд не взяв до уваги, оскільки квартири, що належать на праві власності сторонам у справі, є газифікованими.

Проте з висновками апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення згідно із ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (v004p710-04) (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).

Суд належним чином не перевірив доводів позивачки про те, що спірні підвальні приміщення є допоміжними приміщеннями будинку.

Для правильного вирішення спору суд повинен був виходити з того, чи є це приміщення допоміжним; в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Від вирішення зазначених питань залежить те, чи є спірне приміщення спільною частковою власністю власників приватизованих квартир, оскільки відповідно до цивільного законодавства України розпорядження майном при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди – спір вирішується судом.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.