Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури,

У жовтні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури.

Зазначав, що 13 жовтня 1997 року прокурором Полтавської області порушено кримінальну справу за фактом одержання ним хабара за видачу колективному сільськогосподарському підприємству "Родіна" Шахтарського району Донецької області довідки про сплату акцизного збору за спирт за ч. 3 ст. 168 Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України 2001 року), а 20 жовтня 1997 року - кримінальну справу за фактом зловживання ним службовим становищем та незастосування до підприємства "МТСП "Орбіта" штрафних санкцій за ч. 2 ст. 165 Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України 2001 року).

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 травня 2006 року кримінальну справу відносно нього по обвинуваченню за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України 2001 року було закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Посилаючись на те, що внаслідок десяти років перебування під слідством, тримання під вартою, застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, звільнення з роботи йому були спричинені моральні страждання, просив стягнути з прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України на його користь 1 млн. 700 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на його користь 1 млн. грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

рішенням апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2009 року рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2008 року змінено, зменшено розмір відшкодування завданої ОСОБА_6 моральної шкоди до 600 тис. грн.

У касаційних скаргах прокурор Полтавської області та Державне казначейство України просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 13 жовтня 1997 року прокурором Полтавської області порушено кримінальну справу за фактом одержання ОСОБА_6 хабара за видачу довідки про сплату акцизного збору за спирт колективному сільськогосподарському підприємству "Родіна" Шахтарського району Донецької області за ч. 3 ст. 168 Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України 2001 року).

20 жовтня 1997 року прокурором Полтавської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання ОСОБА_6 службовим становищем та незастосування до підприємства "МТСП "Орбіта" штрафних санкцій за ч. 2 ст. 165 Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України 2001 року).

21 квітня 2006 року прокурор Лохвицького району Полтавської області відмовився підтримувати державне обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 6 травня 2006 року кримінальну справу відносно ОСОБА_6 було закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

За змістом ст. ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з чч. 5, 6 ст. 4 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 13 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

За таких обставин суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" за рахунок держави.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суди не в повній мірі врахували положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , відповідно до яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому з урахуванням зазначених положень, фактичних обставин справи, наведених позивачем та у касаційних скаргах доводів розмір відшкодування моральної шкоди, визначений апеляційним судом, підлягає зменшенню.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги прокурора Полтавської області та Державного казначейства України задовольнити частково.

рішення апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2009 року змінити, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного казначейства України на користь ОСОБА_6, до 150 тис. грн.

рішення оскарженню не підлягає.