розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди,

У листопаді 2002 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про встановлення факту каліцтва на виробництві, посилаючись на те, що 12 червня 1987 року в період навчання в Нікопольському сільськогосподарському технікумі під час проходження виробничої практики в майстерні учбового закладу він отримав виробничу травму кисті лівої руки, але керівництво технікуму факт нещасного випадку приховало. Оскільки для призначення відділенням Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань страхових виплат потрібен відповідний акт про нещасний випадок на виробництві, а керівництво технікуму відмовило у його складанні, ОСОБА_3 просив встановити факт каліцтва на виробництві при проходженні виробничої практики.

У грудні 2006 року ОСОБА_3, змінивши свої вимоги, звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду) про відшкодування шкоди. Для цього просив призначити у справі медико-соціальну експертизу для визначення ступеню втрати професійної працездатності; стягнути з відповідача в його користь одноразову допомогу і щомісячну виплату в рахунок відшкодування заподіяної шкоди та моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі в користь ОСОБА_3 щомісячні платежі в розмірі 84 грн. з 7 травня 2007 року та одноразову допомогу в розмірі 8 400 грн. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до правил ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відшкодування шкоди особам, які потерпіли на виробництві, здійснюється Фондом соціального страхування і, зокрема, учням та студентам навчальних закладів, які потерпіли у період виробничої практики й які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку, та що 7 травня 2007 року ОСОБА_3 Нікопольською МСЕК було встановлено 20 % втрати професійної працездатності, а тому Фонд зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяну шкоду і сплатити одноразову допомогу.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки останній суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , який регулює спірні правовідносини.

За правилами ст. 35 цього Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків необхідно подати акт розслідування нещасного випадку за встановленими формами, а згідно з ст. 13 цього ж Закону підставою для страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про охорону праці" у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.

Згідно з ч. 2 п. 26 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , у судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється у разі ліквідації підприємства – роботодавця.

Ухваливши рішення про задоволення позову, суд не узяв до уваги вказані норми закону та не перевірив фактичних обставин щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_3 права на страхові виплати, які здійснює Фонд, оскільки при відсутності акту про нещасний випадок за встановленою формою чи судового рішення про встановлення факту нещасного випадку у відділення Фонду немає підстав для здійснення страхових виплат.

На зазначені порушення чинного законодавства не звернув уваги й апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нікополі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.